Талліннські нотатки. 7. Заклади

Що стосується закладів ресторанного типу, то рахунок може виявитися не меншим, а то й більшим, ніж у Києві. Либонь, дається в знаки кількість російських туристів, та й туристів взагалі. Але, тим не менш, це не відміняє існування закладів, де можна попоїсти не дуже дорого і смачно. Іще одне - у Таллінні всюди наливають сидр, смакота, скажу вам, виняткова. Чому в нас його не роблять? Хоча пиво естонське теж нівроку, особливо Hell Hunt, але про нього згодом. А ще майже у кожному закладі можна задурно посидіти в інтернеті, що дуже зручно за потреби в ньому поколупатися.

Беззаперечним фаворитом подорожі стала шоколадниця Chocolaterie , у Дворику Майстрів (Vene, 6). Ми вбігли туди з-під шальоної зливи і опинилися у напівсутінковому королівстві старовинних меблів, оксамиту, свічок і шоколаду, тістечок, цукерок, зроблених вручну, чаю та кави. За прочиненими вікнами шепотів дощ, грала тиха музика, а чарівна дівчина розповідала, що відвідувачів з України все більшає. Прекрасний - романтичний, затишний і приємний - заклад, highly recommended. Дві чашки чаю і два шматки торту коштували близько 70 грн.

Другим фаворитом став паб Hell Hunt, (Pikk, 54). Не лякайтеся назви, це не “Пекельне полювання”, а “Ніжний вовк” естонською :) Чудовий паб з демократичними цінами, а такого різноманіття пива я не пригадую навіть у Києві. Що цікаво — все пиво коштує 45, 50 або 55 крон. Наприклад, “Chimay” лише на 5 крон дорожчий від “Бочкарев”, тобто, якщо в середньому пиво не надто дешеве, але всілякі екзотичні марки зна-а-а-ачно дешевші, ніж у нас. Окремо варто відзначити власне пиво: темне Hell Hunt дуже м'яке і ніжне. Кухня — окрема пісня. Я не знаю, якого чарівника вони винайняли кухарем, але грінки з часником з дивного брунатного хліба у них просто виняткові. Почуттям гумору офіціанти теж не обділені, на питання, чому поруч з однією стравою в меню стоїть дві ціни, дівчина відповіла, що то для місцевих і для туристів. Авжеж, то були ціни за середню і велику порції. До речі, якщо ви вже взяли якусь закуску, то великої порції не беріть — не подужаєте :) Ближче до вечора місце знайти вже важко, хоча зали дві — одна в невибагливому оформленні, інша з затишними картатими і смугастими кріслами.

Авжеж, ми не могли не знайти місця, де грають джаз, і просто в центрі міста ми надибали бар-ресторан Clazz, (Vana turg 2). Вишукана і простора місцина — щонайменше три зали в різних стилях, невеличка лаунж-зона з кріслами, жива музика щовечора і всі бармени — вродливі дівчата (хоча, може то нам так пощастило). Цінова категорія відповідна, але зайти на келишок чогось (а винна карта там ого-го) щоб послухати виступ цілком прийнятно. Фірмові канапки теж нівроку. Дуже стильний і атмосферний заклад, дуже, взяти хоча б, перепрошую за подробиці, вбиральню: ну достоту гримерка — шкіряні дивани, високі стільчики, дзеркала, обрамлені лампами. Можна не хвилюватись за місце, його вистачить, але якщо хочете дивитися на музикантів, краще прийти трошки раніше початку виступу, бо їх видно лише з першої зали.

Любителі грилю і Дикого Заходу можуть завітати до бару Arizona Saloon, (Viru tn. 6). Нічого особливого, але ціни нормальні, їжа пристойна, а кількість поданих у кошику соусів і кетчупів вражає фантазію. Мене привабили столики “на вітрині” - тобто сидиш у самому вікні і споглядаєш галасливу вулицю.

Поціновувачі азійської кухні сміливо можуть іти провулком Св.Катерини до ресторанчика Peking , (Müürivahe, 52). Не те, щоб класична китайська забігайлівка, але в дусі: китайська попса (на диво приємна, люди хоч співати вміють), китайська синя порцеляна, ліхтарики, розпис на стелі й незвичайні, гострі, тим не менш смачні страви. А от порції аж ніяк не китайські — на світлинах не дуже помітно, але тарілки об'ємні, і от ще вилки замість паличок. Ціни середнього рівня.

Ну і останнє в списку, але не за кількістю вражень (збочених, так, хто не в темі — не зрозуміє:)) суші-бар Sushicat, (Roosikrantsi 16). Заклад в анімешному стилі: відповідні кольори і малюнки на стінах, кліпи на екрані, журнали, статуетки і — всім някати! - дівчатка у спідничках з рюшами і котячими вушками на голові (власник знав, що робив, кажуть, вони носять іще сейлори або картату шкільну форму). Ціни аналогічні нашій “Сушія”, а от розміри... Рол завбільшки з два наших, а шматочок риби українські сушісти точно поділили б на 3, а то й 4 роли. Тому місце виграшне з усіх боків. Єдине що дуже маленьке, лише три столики максимум на 3-4 людей і ще один столик на підвіконні.