Travel. Run. Eat. Drink beer. Repeat.

Важко визначитися, з цього почати розповідь про подорож, либонь, найбільш насичену враженнями за все моє життя. Мабуть, розпочну із загальних корисних порад, які стануть вам у пригоді на землі баварській обітованій. Наш принцип подорожей – трохи готівки і кредитка – виявився у Баварії провальним.
У Мюнхені все ОК, але варто від’їхати від нього на кілька кілометрів, ти ризикуєш лишитися без грошей, оскільки Visa і MasterCard нічого не важать у закладах і крамницях маленьких містечок, на заправках, у супермаркетах і т.д. Лише готівка або свої, німецькі платіжні картки з позначкою ЕС. Навіть автомати на вокзалах візи-мастеркарди не їдять. Банкоматів теж не густо. Тому майте на увазі – готівка, і ще раз готівка. Якщо ви їдете у не сезон (а травень у Німеччині – не сезон) у місця рустикальні і віддалені від великих міст, будьте готові, що в суботу і неділю ви не поснідаєте, а у будні можете не повечеряти – все відчиняється (якщо відчиняється) пізно, а зачиняється рано. Скажімо, у Фюссені у неділю взагалі не працювали крамниці, а у будній день у австрійському містечку Ройте попити кави зі штруделем близько 12 (!) години було можливо лише у двох кафе, одне з яких було мережевим, типу наших кофіхаусів. Тобто, власники невеличких фуд-бізнесів не вважають за доцільне працювати дощового дня низького сезону і сплять собі.
 Баварія і Німеччина – мало не дві різні країни за словами Марко, німця, що мешкає у Лейпцигу. І тому ми отримали чимало прикладів. Скажімо, вечеряємо ми у невеличкому закладі і бесідуємо англійською, мовляв, дивно як, що все так рано зачиняється. Тут підлітає офіціантка і як понеслася німецькою щось на підвищених тонах «вєщать». Як потім пояснив Марко, вона обурювалася нашим подивом, мовляв, вона встає о 5й ранку, важко працює щодня, тому може зачинятися, коли їй заманеться. Я взагалі не розумію, яким чином її стосувалася наша розмова, і чого вона в неї встряла. Або ще. Над столиком в іншому закладі висить табличка, начебто датована 1516 роком, і приблизний зміст її такий: «Якщо після 15:00 за цей столик сяде якийсь не баварець, він буде сильно битий». І в цьому вся Баварія. Якщо пересуватися регіоном групою у 5 осіб та ще й власним авто, то вашим девізом буде, як і у нас – just around the corner. Все у містечках знаходиться поруч, а самі містечка теж недалеко одне від одного. 
Якщо ж авта у вас немає, не проблема – подорожувати зручно і дешево можна німецькою залізницею, де навіть самі зачухані регіональні електрички роблять наші поїзди одним колесом. Баварський квиток – чудовий вибір, коштує 28 євро в автоматі, дозволяє кататися 5 особам від моменту покупки до 3ї години ранку (тобто, це подорож туди-й-назад) по всій Баварії і навіть у Зальцбург. Єдиний недолік – довго. Якісь 76 км. до Меммінгена чи практично стільки ж до Мюнхена доведеться їхати 2 з гаком години, бо ці поїзди зупиняються на всіх станціях, навіть якщо вона незрозумілим чином серед чистого поля чи в лісі. Але якщо не хочеться позбавляти водія щастя німецького пива, то поїзд – ваш вибір. І останнє – не їдьте в Баварію на травневі, всі казали, що перші два тижні завжди дощить. Тільки чого ж ніхто не попередив про це раніше, га?
Вид з вікна електрички