Після того, як ми зазирнули на головний ринок Будапешту, я зрозуміла, що даремно ми не робили цього раніше, тому ринки Стокгольма ми навідали свідомо і цілеспрямовано (двічі, бо перший раз попхалися у неділю, коли все зачинене). Що з того вийшло.
Якщо в Будапешті мало сенс йти на ринок за покупками, то у Стокгольмі це буде винятково екскурсійний похід, бо якісь місцеві спеціалітети типу сирів, джемів-мармеладів, оселедця і т.д. дешевше купити в супермаркеті, та й вибір буде більший.
Але детальніше.
По вихідних прямо перед блакитним Концертхусетом розгортається блошиний ринок зі старожитностями, справжніми і штучно зістареними, платівками, табличками, посудом, одягом, шведського і китайського виробництва. Там ми лише погуляли, але нічим не розжилися, ніц не припало до смаку. У будні на цьому ж місці працює невеличкий базар Hötorget з овочами, фруктами і вітами, «сінний ринок» шведською, кажуть, на цій площі щось завжди продавали ще з 1600рр.
Gabrielle Hamilton “Blood, Bones & Butter: The Inadvertent Education of a Reluctant Chef”
“I wanted the lettuce and eggs at room temperature . . . the butter-and-sugar sandwiches we ate after school for snack . . . the marrow bones my mother made us eat as kids that I grew to crave as an adult. . . . There would be no ‘conceptual’ or ‘intellectual’ food, just the salty, sweet, starchy, brothy, crispy things that one craves when one is actually hungry. In ecstatic farewell to my years of corporate catering, we would never serve anything but a martini in a martini glass. Preferably gin.”
Before Gabrielle Hamilton opened her acclaimed New York restaurant Prune, she spent twenty fierce, hard-living years trying to find purpose and meaning in her life. Above all she sought family, particularly the thrill and the magnificence of the one from her childhood that, in her adult years, eluded her. Hamilton’s ease and comfort in a kitchen were instilled in her at an early age when her parents hosted grand parties, often for more than one hundred friends and neighbors. The smells of spit-roasted lamb, apple wood smoke, and rosemary garlic marinade became as necessary to her as her own skin.
Blood, Bones & Butter follows an unconventional journey through the many kitchens Hamilton has inhabited through the years: the rural kitchen of her childhood, where her adored mother stood over the six-burner with an oily wooden spoon in hand; the kitchens of France, Greece, and Turkey, where she was often fed by complete strangers and learned the essence of hospitality; the soulless catering factories that helped pay the rent; Hamilton’s own kitchen at Prune, with its many unexpected challenges; and the kitchen of her Italian mother-in-law, who serves as the link between Hamilton’s idyllic past and her own future family—the result of a difficult and prickly marriage that nonetheless yields rich and lasting dividends.
Blood, Bones & Butter is an unflinching and lyrical work. Gabrielle Hamilton’s story is told with uncommon honesty, grit, humor, and passion. By turns epic and intimate, it marks the debut of a tremendous literary talent.
Перш ніж перейти до віртуальної екскурсії Стокгольмськими верхотурами, я розповім про перший головний спосіб економії. Це – StockholmCard. Щоб не бути голослівною, скажу, що картка на 120 годин коштує 895 крон, і це всі музеї і весь транспорт безкоштовно, ще плюшки, плюс тлустенький гід з переліком і описом музеїв, де діє картка, годин їх роботи, порад, як дістатися, мапою міста і метрополітену. Так от, за ці 5 днів ми находили (далеко не всі можливі варіанти використавши) музеїв на 2500 крон, і це без урахування транспорту і корабликів hop-on hop-off. Середня вартість одного дорослого квитка у музей – 80 крон, тому картка окупає себе дуже і дуже швидко.
Знаючи мою любов до споглядання міст згори, ви ж ні на хвилинку не сумнівалися, що спочатку будуть саме такі пейзажі, правда ж? І зверніть увагу, скільки зелені.
Першим номером, завдяки своїй незвичності буде SkyView Globe (Globentorget, 2, www.globearenas.se, SEK 120, зі StockholmCard - безкоштовно) – найбільша в світі сферична будівля, 130 м. заввишки, круглі прозорі гондоли і Стокгольм як на долоні. Спочатку показують короткий фільм про створення арени, технологію і майбутні плани, а потім піднімають на верхівку, весь візит займає півгодини. Круто і лячно, коли дивишся вниз.
Добиралися ми до Стокгольма Віззейром через Жуляни-Скавсту.