Shine

Різдвяний кекс - чітерська швидка версія (тільки не кажіть нікому)

Чудові британські різдвяні кекси, які замішані не лише на шальоній кількості сухофруктів, але й на жменці дива і чарів - скільки, скільки разів мені казали, що не може випічка лежати місяць і не зіпсуватися - завжди додають краплинку дива до новорічних і різдвяних свят. Але що, як ви забігалися і забули, що треба було перейнятися кексом ще наприкінці листопада? Або не забули, але серце не лежало, а тут раптом подумалося, що без цього кекса новий рік не наступить? Чіп і Дейл поспішають на поміч. Є прекрасний експрес-варіант, на смак аж ніяк не гірший, і якому вистачить тижня, а то й кількох днів. І що він лежить у нас не місяць, ми нікому не скажемо, а святковості і чарівності в ньому не менше, чесне слово.

Тому бігом звіряємо перелік продуктів з наведеним наприкінці дописа (що треба докупити, що дістати з холодильника) і починаємо. 
Форма для випікання. Це важливо. З половини цієї кількості продуктів у мене вийшов гарнесенький кекс у формі 16х16, заввишки 4 см, і його вистачить пити каву удвох на всі новорічні вихідні, або на половину, якщо заходитимуть гості. Сам кекс дуже поживний, маленький шматочок до кави - і все. Я відволіклася від форми. Якщо тісто ляже дуже тонким шаром - буде надто сухий кекс, якщо дуже високим - згори почне пригорати, а всередині буде ще сирий. Тому з мого досвіду - найкраще для таких штук підходять маленькі круглі форми до 20 см в діаметрі або отакі квадратні.

Приготування. Дістаємо улюблену каструльку (принаймні, я дістаю улюблену, з товстим дном, на 1,3 літри) і складаємо туди масло і цукор. Коли масло розтане, а цукор розчиниться, вкидаємо порізані довільної форми і розміру шматочками сухофрукти, спеції, мед, апельсиновий сік і цедру. Коли суміш знов закипить, варимо на майже непомітному, як дихання різдвяного дива, вогні 10 хвилин. Вимикаємо. Додаємо алкоголь. Розмішуємо. Лишаємо вистигати (вистигати - це коли всунути туди палець і уже не обпекти, облизати, втратити свідомість від смакоти, опритомніти і робити далі). Поки вистигає суміш, вмикаємо грітися пічку до 150С, а форму вистеляємо кухарським папером. Тим часом змішуємо у мисці борошно, горішки, розпушувач. Якщо ще не вистигло - танцюємо під різдвяне радіо. У вистиглу суміш вмішуємо яйця, а за ними - борошно з миски. Ще раз перемішуємо до однорідності, уявляємо мир в усьому світі, виливаємо тісто у форму - і в піч.
Пекти годину-півтори, все дуже залежить від складників, але перевіряємо трісочкою, яка має бути трохи вологою, але не мокрою і без рідкого тіста на ній.
Готовому кексу даємо спокій у формі, поки він повністю не вистигне, загортаємо у кухарський папір, харчову плівку і ховаємо від себе подалі. У потрібний час відрізаємо шматочок, заварюємо чай чи каву, і хай весь світ зачекає. 

Продукти:
- сухофрукти - на власний смак візьміть приблизно півкіла різних
- 100-150 г подрібнених горішків (я люблю додавати мигдаль і кешью)
- 100 мл міцного алкоголю на ваш вибір - ром, куантро, коньяк, настоянки, вашваріант
- 200 гр масла
- 150 г цукру - якщо у вас є можливість, хай 50 з них будуть темним вологим тростинним цукром
- 150 гр меду - якщо у вас алергія на мед, просто візьміть 100 г цукру
- 2 апельсини - спочатку зніміть з них цедру, а потім вичавте сік
- спеції - я додаю зазвичай 2 ч.л. кориці, 1 ч.л. імбиру, і дрібку гвоздики+кардамон
- 3 яйця
- 180 г борошна (тут було кілька запитань, то дадам, що апельсини можуть бути різними - дуже соковитими і такими собі, тому рідини в тісті буває теж по-різному, але це тісто буде, як негуста сметана, а не класичне кексове тісто, де ложка колом стоїть. Якщо вас бентежить зарідке тісто, додайте ложку-дві-три борошна)
- 2 ч.л. розпушувача для тіста
- 3 ст.л. гарного настрою 
- 2 радісні думки про тих, хто їстиме це кекс
Все.

Свято наближається

Цього року дуже гарні новорічні марки віддрукувала Укрпошта. Ну такі вже гарні, що навіть не сердишся, що вони вдвічі більші за звичайні, а це значить, що клею ти наїсишся вдвічі більше, і клеїти їх на уже підписані листівки треба не вертикально, як слід, а горизонтально, бо інакше марка закриватиме частину адреси.
А ви підписали хоч одну листівку? Підпишіть, хоча б заради того, щоб купити цю гарну марку. А знаєте, скільки задоволення - витягати зі скриньки справжній шматочок гарного паперу зі справжніми словами, написаними справжніми руками? Подаруйте його комусь. Ну, і вкидати листівку в жовту поштову скриньку, яскраву таку чих сірих днів, теж приємно. Чесно-чесно. Вірте мені :)
І для тих, хто як я, чухався/забув/не_мав_часу_і_натхнення/ваш_варіант на різдвяний кекс, днями буде рецепт експрес-варіанта. Чекайте.

Over the hills and far away

Я, наївне чукотське дівчатко, думала, що от, тепер у мене купа часу, буде більше часу на любий бложик і тд, але нііііі, коли у тебе є час, нарешті, поробити стільки-стільки справ, на які завше не вистачало часу через роботу, стільки зустрічей з людьми, яких не бачиш через роботу, і стільки бажання все встигнути і сісти однією дупцею на всі стільці, то нічого не встигаєш знов.
Але за цей час накопичуються нові враження.
Знову нові портрети світу, від яких серце виривається з грудей, щоб пташкою шугонути у небо.
Зовсім інакше почуваєшся, коли бачиш фізичні результати своєї роботи, ось ці слоїчки, які ти перед тим миєш, ошпарюючи руки окропом, не розгинаючи спини перебираєш гірчицю, клеїш наліпки, а потім дивишся, як змінюються вирази обличчя людей, коли вони куштують результати твоєї праці. А ще приємніше, коли ці слоїчки перетворюються на новорічні подарунки для найрідніших і котиків-песиків з притулку.
Світобудова продовжує копати, і це інколи аж смішно, бо виглядає приблизно так "ліниве чудовисько, от я за тебе вже все зробила, тебе самі найшли і припрошують, давай, ворушися".
Частіші зустрічі з друзями, гарною музикою і чудовими місцями - найліпша терапія для порепаного новинами серця, нервів і організму.
Новорічна біганина, нарешті, не викликає нападів паніки, а приносить задоволення.
Мандруйте, зустрічайтеся, слухайте, люди - воно все того варте. Навіть якщо задля цього треба напружитися.
 

Стокгольм пивний

Ну а це для зацікавлених - де пивоману притулитися у Стокгольмі :)
Взагалі, скажу одразу, що найвигідніше притулятися у мережі крамниць Systembolaget, ціни і там не дуже гуманні, але принаймні не такі, як у закладах. Зважайте, що по буднях болагети працюють з 10 до 19, в суботу з 10 до 15, а в неділю вихідні, тому у п'ятницю ввечері там черги, серйозні чергі (мабуть, єдині, які я взагалі бачила у Швеції).
Про заклади. Повсюдний принцип - у центрі дорожче, чимдалі від туристичних розваг, тим доступніше - тут не працює. Ціни практично всюди більш-менш однакові, різниться лише асортимент, залежно від спрямованості закладу.
BrewDogPub - галасливе, забите молоддю місце, душевні балакучі бармени - судячи з акценту - імпортовані з Шотландії, і так, на передньому плані праворуч кілт, тому і відвідувачі частково також. Порівняно з іншими закладами досить доступна їжа пивного спрямування: бургери, сендвічі, дрібні закуски. Позиції фірмові і гостьове пиво, сет брати не дешевше, але, принаймні, є можливість за ціною 2 келихів скуштувати 4 види пива. Середня вартість 0,3л -75 крон.


Monks Café (Wallingatan 38) - бар, ресторан, броварня і освітній центр (дегустації, курси, тощо). Дуже велика кількість найрізноманітнішого пива, тут я вперше дізналася про пивні бленди, це фішка Монкс, вони регулярно випускають пивні суміші - змішують різне пиво і витримують його в діжках перед розливанням у пляшки. Результати дуже частно неочікувані і різної якості (але їх можна купити не лише безпосередньо на місці, але й у найближчому systembolaget-i). Цінник дуже широкий, наприклад, пляшка вествлетерена - 240 крон, регулярні акційні сорти пива - 50 крон за келих - теж присутні.
Бармени, як на сомельє, поважні і серйозні, так само як і переважна частина публіки - Монкс взагалі більше схоже на хай-енд ресторан, ніж на паб.

Mikkeller Bar Stockholm (Döbelnsgatan 25) взагалі не схожий на пивний бар, все біле, панелі з дерева різних кольорів, гармонійно поєднуваних один з одним, скандинавський мінімалізм у всій його красі, окрема зала де стільці переходять хвилями у стіни, скло, дзеркала. Було практично порожньо, хоча бармен казав, що причина - понеділок і післявиборний день, кілька відвідувачів, окрім американської туристки, справляли враження успішних бізнесменів, якось так. Келихи по 0,25, що теж дає можливість скуштувати більше. Середня вартість - 40 крон. В наявності 20 кранів, щедро наливають куштувати, радять що вибрати по названому стилю і т.д. Досить новий заклад, лише півроку у вересні. Akkurat (Hornsgatan 18,) - заклад-легенда, який дехто називає одним із 5 найкращих пивних закладів світу. Старий, абсолютно жахливий зовні, Аккурат всередині виглядає як типовий паб - темне дерево, пиво-тематичний декор, і дуже, дуже ретельний підбір пива. Але основна фішка - льох, де живе витримане, раритетне, унікальне і страшенно дороге пиво. Щоб ви розуміли, на фото меню, і менше половини - це основне меню, решта - позиції "льох". Але і основні позиції теж викликають повагу, наприклад, тут завжди є розливний Cantillon, і мушу визнати, це був один з найкращих гьозів, які я куштувала. До пива більшість замовляє велику каструлю мідій під різними соусами, здається, трилітрова каструля коштує 240 крон. Місце знайти майже нереально, будьте готові проситися до когось за стіл. Багато туристів, але найбільший мій frustration вечора - хіпстер, який напросився з дівчинкою до нас за стіл, і пив кокаколу, а дівчинка пила якийсь шведський маспивас. Навіщо йти і займати місця у настільки тематичному місці, якщо тебе тематика абсолю.нто не цікавить, а хтось, хто йшов спеціально сюди, не сяде (так, там таких було багато). Почувалася пиво-наці, чесне слово :)

Stockholm-Tyresö

Треба було почати робити щорічний тревел-бук, щоб виявити, що є ще нерозказані історії з найдовшої і найкращої відпустки в житті.

Christmas in the jar

Інколи, коли не дивлячись ні на що - коли я загортаю подарунки у яскравий папір (маленьке звірятко загортає шоколад у фольгу), коли віддаю у друк макети новорічних листівок, коли плету червоно-білі мішечки, коли думаю, що подарую Ра, коли приходить час діставати гірлянди і в темній-темній кімнаті дивитися на їхнє мерехтіння з невмирущо-дитячим захопленням, коли починають пахнути мандарини (справжні, а не ці штучні початку грудня), коли йде лапатий неквапливий сніг - мені хочеться законсервувати цей новорічний дух у слоїки, щоб десь влітку відкривати і нюхати. Або носити з собою в кишені. Але хоч якось його зберегти, бо він щодалі, то рідше і швидкоплинніше.

Арахісовий соус

Так-так, насправді це просто рецепт арахісового соусу.
Мені так було соромно просто їсти улюблену арахісову пасту зі слоїка (ну ок, ще на млинцях), що я терміново для заспокоєння своєї ненажерливості потребувала в щось пасту покласти. Тому ось, рецепт арахісового соуса:
- 2 ст.л. арахісової пасти (найкраще - Peanut Butter, звісно)
- 1 ст.л. меду
- 1 ст.л. олії (кунжутна - саме воно)
- 1 ст.л. оцту
- лимонний сік, вода
Розігріти мед і пасту на водяній бані чи в мікрохвильовці (кілька підходів по 10 секунд, не більше, перевіряйте), додати олію і оцет, розмішати, розвести до бажаної густини водою/лимонним соком.
Сма-ко-та!
Подавати можна з кокосовим рисом (відварити рис у 1:1 воді і кокосовому молоці, сіль, зубець часнику), змішаним з відварним мунгом і кубиками індички (замаринованими у соєвому соусі і хересі), обсмаженими з кешью.

Це була хвилинка "люблю повеселитися, тим паче попоїсти, дякую за увагу :)

Egolibro - Totalmente a mano

Усіх записниколюбів прошу добре подумати, перш ніж починати читати. Інакше готуйте гаманці, я вас попередила :)

Dubstore - шкіра і повсть

Я дуже люблю, щоб було гарно і на вигляд, і на дотик, і взагалі, але є речі, від погляду на які хочеться сипати цитатими типу "мой любімий цвєт, мой любімий размєр", "my  precioussss" і тд. Оце одна з них. Зроблена на замовлення талановитими Dubstore. Хвалюся - не нахвалюся. Все як я люблю, без зайвих елементів, просто одне відділення, фіксованої довжини ремінець, який нічим не чіплятиметься за шалики, ідеальний розмір - читалка, телефон, кардхолдер. Старанно прошита, все дуже акуратно, жодних хвостів, тиснення, все таке. Але крім радості володіння чудовою річчю, унікальною і зробленою під тебе, особливе задоволення - спілкування з майстрами. Дуже клієнтоорієнтована компанія, що страшенно тішить на тлі переважної відсутності культури спілкування з замовником (так, мені щастить на таких, я розумію). До чого це я. Дуже, дуже раджу. Ходіть до хлопців і дівчат, замовляйте, підтримуйте, вони того варті.

Blood - все що ви хотіли спитати про донорство

...і боялися, соромилися, думали, чи тре воно вам і т.д.



У п'ятницю я вперше (і точно не востаннє) здала кров на Берлінського 12, у Київському місцевому центрі крові.

1. Це не боляче. Лише рука трошки втомлюється стискати і розтискати кулак.
2. Це не страшно, бо див. п.1.
3. Чомусь я була впевнена, що приїздити треба двічі — спочатку здати кров на тест, а потім уже приїжджати здавати по повній програмі, тому, як і зазвичай перед аналізами, ми приїхали натщесерце, чим неймовірно засмутили тітоньку, яка вдягає донорів у бахіли і халати перед процедурою. Так вона і каже — без сніданку не приходьте (щоправда, снідати треба вибірково, читайте ТУТ), бо ніхто нікого не хоче відкачувати після втрати свідомості.
4. Черг зараз особливих немає. Тому часу ви витратите максимум одну годину: реєстрація (не забудьте паспорт і код), заповнення короткої анкети і фото (за вас це зроблять у реєстратурі), дадуть прочитати протипоказання до донорства — уважно прочитайте уже зараз ТУТ , це зекономить ваш час. Після реєстрації вам поміряють тиск, пульс, поставлять ще кілька питань, повідомлять, що донорів обов'язково тестують на ВІЛ, гепатит С, і ці аналізи треба забирати самостійно і особисто, а можна і не забирати, а відтак відправлять на швидкий аналіз крові. На цьому етапі певна кількість потенційних донорів теж відсіюється (наявність антитіл-kell, підвищений АЛТ, тощо). Якщо ви — як космонавт, тоді вас відправляють пити солодкий теплий чай і їсти печивко.
5. Після заправки чаєм — у операційну залу, в бахілах, халаті і кілька хвилин (хоча, може це я така бадьора) на спеціальних ліжках стискаємо-розтискаємо кулак. І все.

Кров зараз, самі розумієте, потрібна. Крім плюсів до карми і чмоків від сумління, донори отримують відгул з роботи/служби/навчання у день здачі крові, а також додатковий вихідний за власним вибором у будь-який час. Ще дають талон на компенсацію обіду (40 грн). Але прийом крові відбувається безоплатно.
Якщо ви досі вагалися - не вагайтеся, будь ласка. Якщо є питання - відповім на все, що знаю.

Welcome to the New

Я довго збиралася з думками про цей допис, але, так і не зібралася, бо це трохи важко. Тобто, з якимись таки зібралася, але це, безумовно, не все, що хотілося б сказати.

Гарбузовий кекс

Як, як я ненавиділа гарбуз у дитинстві. Запах і вид гарбузової каші викликав у мене істеричні напади, запхнути її в мене було неможливо ніякими умовляннями, підступними планами, силою чи любов'ю. А все тому, що в моєму дитинстві гарбузи в наших краях водилися типово "наші", звичайні пузаті гарбузи. Це зараз, коли всюди, де оком не кинь, гарні мускатні гарбузики, які я можу їсти безкінечно, у будь-яких варіаціях, вони всеньку осінь лежать у коморі і чекають своєї черги бути спожитими. І поки на плиті доходить гарбузовий суп, я розкажу вам про гарбузовий кекс, такий гарний, такий смачний, і такий на смак негарбузовий, що як не сказати нелюбителям гарбуза, що він там є, ніхто і не здогадається.

На одну порцію (стандартна кексова прямокутна форма) знадобиться:

2 яйця

240 г відвареного гарбуза + 60 мл води розтерти у пюре блендером

120 мл олії

80 г цукру

1,5 ч.л. розпушувача

180 г борошна (пшеничного або 50/50 з борошном грубого помелу)

дрібка солі

і довільний набір спецій на ваш смак (я додала імбир, цинамон і мускат у пропорцій 2:2:1)

опціонально
жменя шоколадних крапель

Розігріти піч до 180С. У мисці збити міксером цукор з олією, по одному ввести яйця і гарбузове пюре. Додати спеції, розпушувач і потроху ввести у тісто борошно. Додати шоколад, якщо є. Вилити у форму, вистелену кухарським папером - і все! Пекти 45-50 хвилин, перевіряти на готовність трісочкою. З кавою просто божественно. І лише одну миску мити!

Алкмар - туди і назад

Такої сірої, сирої, похмурої погоди, як сьогодні, не хочеться нічого робити, лише пите щось гаряче, засунути ноги кудись в тепло і лінитися. Ну або хоча б колупати знімки. А такого ж похмурого, хоча і не дуже холодного дня у вересні ми накрутили 82 км до Алкмара і назад.



Погода в Голландії типово морська - ось хмарищі, а ось їх уже нема, а за 10 хвилин знову накрапає. І головна голландська принада - пласка рівнинність, яка не напружує ноги, коли крутиш педалі, вилазить боком, коли йдеться про вітер. Він розкочується по цій незахищеній пагорбами площині, набирає швидкість і зносить тебе разом з велосипедом. Чесно, я думала на якомусь проміжку полів, що просто не доїду. Отак стану зараз тут і замерзну з голоду, але далі не рушу. Ні, помилилася, доїхала. Але погода викаблучувалася і комизилася не по-дитячому, оце, скажімо, поромна переправа через канал, що з'єднує море і Амстердам.




Добралися до Алкмара, припаркували велики біля млина і пішли гуляти пішки. Скажу чесно, ця поїздка була імпровізованою і без підготовки, тобто, ми знали, що у місті є сирозважувальна палата (http://www.kaasmarkt.nl, але ми бачили аналогічну у Гауді), є музей Бітлз (але ми не фанати), є музей пива (www.biermuseum.nl/en/, але глянувши опис, зрозуміли, що там буде не надто цікаво), тому ми просто гуляли. Так, там влітку (з першої пятниці травня по останню пятницю вересня) проводять сирну виставу для туристів, так там є ще купа цікавого, але ми просто гуляли, милувалися і ловили шматочки неба, якими подеколи дражнила нас погода. Між іншим, вперше в житті встала і пішла з закладу, не дочекавшись обслуговування Чогось ми всілися пообідати на головній площі, прямо під музеєм сиру, нам подали меню і забули про нас. Ми чекали-чекали, подавали знаки знудьгованим офіціантам, але не дочекалися. І чудово, бо одразу ж за тим ми смачно, душевно і дешево поїли у La Place (https://www.laplace.com - найбільша мережа ресторанів у країні, що ще більш дивує, як при таких масштабах вони примудряються бути такими файними, готувати з місцевих продуктів, ітд), де ще й вдалося завдяки дружньому персоналу підзарядити телефон.



А ось тут, за рогом практично, та сама маленька сирна крамниця, діалог з продавцем якої остаточно закріпив настрій всієї поїздки.
- Добридень, а ви картки віза приймаєте?
- Ні, на жаль, лише маестро.
- Ммммм.... (А нам хочеться дуже) А скільки коштує цей десятирічний сир?
- Стільки-то.
- (копирсання в монетках) У нас є 4,90. Відріжете нам шаточок на стільки?
- (зважує вже запакований шматочок) Тут на 6.
- У нас лише 4,90
- Та беріть на здоров'я.
Завіса, сир в наплічнику, сльози замилування на очах. І це навіть не спроба знайти постінйого клієнта, ми настільки очевидні туристи з фотоапаратом, візою і без готівки, що цей дядько не плекає ані щонайменшої надії, що ми придемо ще. Але він продає-дарує нам цей шматочок просто так, з доброї волі/гарного настрою/місяцяутерезах/ваші варіанти. Та з якої б причини він це не зробив, я любитиму його, і його маленьку крамничку, і весь Алкмар довіку.

А це вже інша переправа дорогою додому. Хороший був день.

По nіuewe herring і пейзажі до морька

Бути наприкінці літа-середині осені в Голландії і не скуштувати "молодого оселедця" - злочин проти свого шлунка і язика. Я не те щоб любитель, але тим не менш, пройти повз неможливо. Для повної автентичності і свіжесті варто їхати до моря, ми і скерували свої ноги, себто, колеса в бік Зандворта. Тим паче, там неподалік національний парк  Zuid-Kennemerland з просто космічними пейзажами.
Nieuwe herring - це оселедець, якого виловлюють наприкінці липня, коли він уже нагуляв трошки жиру, традиційно солять прямо на кораблях і вже малосольним подають охочим. І це не та їжа, яка з розряду "лише для туристів", місцеві самі охоче ласують нею.

Hollacats

Звісно, що жодна подорож не обійдеться без мацання місцевих котів. Але ще в жодній країні мені не траплялася киця, така канонічна, така відповідна духові своєї батьківщини. Голландська киця на велосипеді.

Кото-вабі-сабі

О, що у мене ще, що у мене є! Але, спочатку, історія.

Уже давно моє серце полонили керамічні номери будинків, з мозаїками, малюнками, просто гарні цифри, яких так багато на приватних будинках в Європі. Деякі будинки мають не просто номери, а окремі імена, так само гарно викладені керамічними кахлями. Звісно, Іспанія тут впевнено тримає першу сходинку мого особистого хіт-параду, але керамічні номери всюди чіпляють за себе моє серце. Спочатку я дуже хотіла привезти собі такий. Шукала у крамницях, на блошиних базарах, але то номер був непідходящий, то картинка якась така... І врешті-решт, після повернення з останньої подорожі, я спитала себе, нащо ускладнювати. А як же "підтримай національного виробника"? І тепер у мене є.

Slow cycling, slow food - квіти, сир і пиво

Якщо ви будете в Гарлемі чи Амстердамі, чи десь поруч, от вам варіант денної велоподорожі, яка мене особисто, дуже і дуже потішила - 60 км навколо квітів, сиру і пива.

Пересуватися Голландією на величку можна у два способи – короткими і ефективними, чи довшими і мальовничими. Короткі вам промалює гугл, а довші – це система перетинів, knooppunt, маршрут можна розробити собі тут. Кожне перехрестя велодоріжок понумероване, тому наш маршрут Гарлем-Альсмер виглядав ось так - 74-53-54-55-58-63-94-91-96. Ці перетини собі можна просто записати і орієнтуватися на них. Крім того, є ще помаркована система загальнонаціональних рекреаційних маршрутів.

Радощі почалися з того, що сама дорога до Альсмера була фантастично, невимовно, захопливо і мововідбирально красива. Ранковий туман, безкраї полі, промені сонця крізь листя, сонні вівці, бадьорі велосипедисти. Якби я зупинялася пофотографувати все, ми не доїхали б ніколи.


Нарешті добираємося до Flora Holland, яка злилася з квітковими аукціонами 2008 року, тому і на логотип, сайт, і назву краще орієнтуватися їхню. Aalsmeer Flower Auction (Bloemenveiling Aalsmeer) – це найбільший квітковий аукціон світу з середнім денним оборотом в 20 млн штук. Переважна більшість квітів планети продається саме тут. Крім того, будівля, в якій це все відбувається, є найбільшою будівлею у світі (у проекційній категорії, з площею 990 тисяч метрів квадратних). Система продажів не змінюється уже сто років, тобто, алгоритми і категорії лишаються, змінюється лише екран – з стіни з віконцями для цифр на повністю цифровий. Самі торги цікаві, але те, як квіти фасують по замовленням і відправляють у логістичні цехи – це просто фантастика, велетенський вулик, злагоджений і стрімкий, словами дуже важко передати. Але будьте готові до того, що доведеться прокинутися рано, бо допуск відвідувачів починається з 7 ранку і закінчується в 11, але ми приїхали перший раз у 10, і застали лише останні етажерки з квітами. Нам порадили приїхати з цими ж квитками наступного дня, у четвер. По четвергах години відвідування з 7 до 9, і торги закінчилися о 8 з чимось. Квіти розлітаються, як гарячі пиріжки :) Вся інформація про години роботи і ціни тут.
Працівники літають, як на бджоли, на маленьких помаранчевих всюдиходиках.



Аукціонні зразки демонструються в режимі реального часу.


Хтось закупився гарбузиками до Геловіну, а на розміри будівлі натякає внутрішня велопарковка і ооон той товариш на величку.


Чого тут тільки немає, і традиційні троянди, і нетрадиційні кислотно-зелені, і ось така загадкова капуста. Он на тлі проносяться стрімко соняхи. Етажерки з квітами виїжджають зі складів, по системі колій роз'їжджаються по потрібних хабах, звідки їх на всюдиходах розбирають працівники і тягнуть уже сформовані замовлення у логістичні відсіки.
Це досить специфічна розвага, не можу порадити її всім, але мені було страшенно цікаво.

Для розширення програми можна об’їхати навколо озера, на березі якого примостився Альсмер, кажуть, дуже гарно там, але ми поїхали далі, шукати сир.

Ферма Clara Maria дуже зручно і близенько розташована від Альсмера, і згадка про неї вчасно знайшлася нам буквально напередодні поїздки на аукціон. Хазяї роблять не лише сир, а й клоги – традційні голландські дерев’яні капці. На все це можна не лише подивитися, а й взяти участь, щоправда, за попереднім записом. Ми ж просто приїхали скуштувати сир. Але «просто скуштувати» не обмежилося. Власники ферми і помічники прекрасно говорять англійською і влаштували нам прегарну годинку – зігріли кавою, бо день був прохолодний, поговорили про сир, свій і взагалі, нагодували ним в рамках дегустації. Ми нарешті відкрили таємницю, чому при такій кількості овець на полях, ніде немає овечого сиру. А річ у тім, що це все – м’ясні породи, які практично не дають молока. Сир Clara Maria – повністю з коров’ячого молока, напівтвердий, коли молодий, а з віком стає крихким, як пармезан. Є чистий сир, а є з найрізноманітнішими додатками, різного ступеню витримки – з травами, перцем, імбиром, горіхами, часником, кропивою (!), гірчицею, віскі – і бозна знає ще з чим. Деяким головкам – 20 років. Я думаю, на кожен смак знайдеться шматочок. Що особливо зручно – розрахуватися можна карткою і сир продають не лише цілими головками, але й нарізають. Якщо чемненько поводитися, дадуть нарізати особисто. І ще у них є кіт. Їдьте до них, у них чудово. А якщо потрапите в сезон – обов’язково записуйтеся на спільне сироваріння.  

 З уважченим сиром наплічником ми покатили далі в бік броварні De 7 Deugden. 7 Deugden – це сім чеснот, на противагу 7 гріхам. Вони не просто варять пиво під цим брендом, але є і контрактною броварнею, де варять інші броварі (це на сайті не нанонсується, але ми куштували таке пиво). Це ідеальний, на мій погляд, малий бізнес: гарненький будиночок житловий, а поруч ще одна будівля – броварня, склад, дегустаційна зала. Дуже гарне місце, де можна випити свіжого пива на вулиці, особливо, коли ноги трохи потомлені, сонце нарешті вийшло, і життя прекрасне. Запасіться готівкою, карткою розплатитися не вийде.