Welcome to the New

Я довго збиралася з думками про цей допис, але, так і не зібралася, бо це трохи важко. Тобто, з якимись таки зібралася, але це, безумовно, не все, що хотілося б сказати.




Уже четвертий тиждень пішов, як я звільнилася. Після шести років ненормованого режиму і взагалі роботи з 11 класу, з єдиною перервою на "медовий місяць", який затягнувся на два. Це сталося досить неочікувано, і буде неправдою сказати, що я рада, що сталося так, як сталося (через певні обставини), але буде неправдою, сказати, що я не рада, що обійшлося без травмування моєї loyalty.

Цьому передувала найдовша відпустка в моєму житті, під час якої я думала, що ж робити з собою далі, страждала від комплексів ("Боже, що я буду робити?! Всі вже це роблять і краще за мене!"), мук сумління ("ну що ж це я, висітиму на шиї у чоловіка?"), примарних підозр ("а я не знуджуся нічого не робити?"), страхів перед втратою звичного способу життя ("а якщо не буде на що подорожувати?!") - і це у дуже стислому вигляді я зараз наводжу кашу, яка варилася в моїй голові півтора місяці. Але, я впевнена, вона знайома всім, хто хоч раз звільнявся з роботи, в яку практично уже пустив коріння.

Аж поки одного ранку мене не перемкнуло думкою - який же кайф прокидатися без будильника. Ви сміятиметесь, але це було останньою краплею, уже після того, як люба Світобудова дала мені доброго копняка у вигляді 5 пропозицій роботи за 3 дні, від яких я відмовилася і припинила страждати комплексом неповноцінності хоча б тимчасово. Врешті-решт, я не безрука і не безголова, і коли відпочину, то знайду роботу, безумовно. Фінансовий бік дилеми вирішив той самий шведський проект, у який запросили Ра, завдяки якому ми і пожили 2,5 тижні у Стокгольмі. Звісно, на гірчицю поки що я не проживу, але я починала її робити не з метою перетворити на стабільне джерело доходу, хоча, хто його знає, минулої середи я в один день отримала замовлення на 18, 20 і 70 слоїчків Beerstard, і це, знаєте, дуже мотивує робити те, що ти робиш із задоволенням, а ще більше задоволення від того, що твоя радість приносить радість іншим людям в усіх сенсах - радує і морально, і смакові рецептори. Тому принагідно дякую всім, хто вірить, підтримує і їсть мою бірчицю :)

Я не знаю, наскільки мене вистачить відпочивати. Але поки що я практично силую себе інколи до “нічогонероблення”, бо дуже важко після шаленого ритму переналаштуватися на якийсь інший темп, дослухатися до себе, уповільнити крок. Я добігалася до того, що почала забувати якісь дрібні речі, які стосувалися не роботи. Тому тепер, потороху, треную м'язи на повільніший, але довготривалий ритм роботи. Endurance level up, можна так сказати. Поки що я записую у блокнот, що я маю зробити за цей час відпочинку, від глобальних “навчитися плавати”, “скласти іспит на фотосток”, “стати донором крові” (що уже успішно втілено минулої п'ятниці) до дрібних щоденних справ, штибу купити ще оцту на гірчицю, не забути марки на новорічні листівки, знайти шапочку на миколайний забіг і тд.

Я бігаю, поки світло. Прокидаюся без будильника. Зустрічаюся з людьми. Роблю те, чого ніколи не робила. Готую гірчицю. Я не боюся, що не знайду роботу. Я боюся іншого, та ми всі того боїмося, але не можна впадати у заціпеніння, бо земна куля крутиться, і не можна гальмувати її своїми страхами. Робімо, що можемо, радіймо кожній нагоді, тужімо у важкий час, але не зупиняймося.

 

 PS. А фото не лише про новий рік, мій особистий новий рік, а й про прийдешній новий рік, і про те, що триває особистий міні-challenge "ні дня без святкової торбинки", вже 5, і ще бозна скіки to go.