Погода в Голландії типово морська - ось хмарищі, а ось їх уже нема, а за 10 хвилин знову накрапає. І головна голландська принада - пласка рівнинність, яка не напружує ноги, коли крутиш педалі, вилазить боком, коли йдеться про вітер. Він розкочується по цій незахищеній пагорбами площині, набирає швидкість і зносить тебе разом з велосипедом. Чесно, я думала на якомусь проміжку полів, що просто не доїду. Отак стану зараз тут і замерзну з голоду, але далі не рушу. Ні, помилилася, доїхала. Але погода викаблучувалася і комизилася не по-дитячому, оце, скажімо, поромна переправа через канал, що з'єднує море і Амстердам.
Добралися до Алкмара, припаркували велики біля млина і пішли гуляти пішки. Скажу чесно, ця поїздка була імпровізованою і без підготовки, тобто, ми знали, що у місті є сирозважувальна палата (http://www.kaasmarkt.nl, але ми бачили аналогічну у Гауді), є музей Бітлз (але ми не фанати), є музей пива (www.biermuseum.nl/en/, але глянувши опис, зрозуміли, що там буде не надто цікаво), тому ми просто гуляли. Так, там влітку (з першої пятниці травня по останню пятницю вересня) проводять сирну виставу для туристів, так там є ще купа цікавого, але ми просто гуляли, милувалися і ловили шматочки неба, якими подеколи дражнила нас погода. Між іншим, вперше в житті встала і пішла з закладу, не дочекавшись обслуговування Чогось ми всілися пообідати на головній площі, прямо під музеєм сиру, нам подали меню і забули про нас. Ми чекали-чекали, подавали знаки знудьгованим офіціантам, але не дочекалися. І чудово, бо одразу ж за тим ми смачно, душевно і дешево поїли у La Place (https://www.laplace.com - найбільша мережа ресторанів у країні, що ще більш дивує, як при таких масштабах вони примудряються бути такими файними, готувати з місцевих продуктів, ітд), де ще й вдалося завдяки дружньому персоналу підзарядити телефон.
А ось тут, за рогом практично, та сама маленька сирна крамниця, діалог з продавцем якої остаточно закріпив настрій всієї поїздки.
- Добридень, а ви картки віза приймаєте?
- Ні, на жаль, лише маестро.
- Ммммм.... (А нам хочеться дуже) А скільки коштує цей десятирічний сир?
- Стільки-то.
- (копирсання в монетках) У нас є 4,90. Відріжете нам шаточок на стільки?
- (зважує вже запакований шматочок) Тут на 6.
- У нас лише 4,90
- Та беріть на здоров'я.
Завіса, сир в наплічнику, сльози замилування на очах. І це навіть не спроба знайти постінйого клієнта, ми настільки очевидні туристи з фотоапаратом, візою і без готівки, що цей дядько не плекає ані щонайменшої надії, що ми придемо ще. Але він продає-дарує нам цей шматочок просто так, з доброї волі/гарного настрою/місяцяутерезах/ваші варіанти. Та з якої б причини він це не зробив, я любитиму його, і його маленьку крамничку, і весь Алкмар довіку.
А це вже інша переправа дорогою додому. Хороший був день.
Немає коментарів:
Дописати коментар