Tour de Geueze - велика бельгійська пригода

Раз на два роки у Бельгії стартує Tour de Geueze. У цей день (а в цьому році, і можливо так буде й надалі, це свято тривало два дні)  як чарівна печера скарбів відкриваються двері тих нечисленних пивоварень і блендерій, що все ще віддані цьому фантастичному напою, і перед очима пивних гіків (а їздять туди в переважно вони і з усього світу) повстають ряди, ряди, ряди бочок. 
Пивовари і власники, майстри купажування особисто наливають плоди своїх трудів прямо з бочок, дістають раритети й ексклюзиви, розказують все, що хотілося б знати про ламбіки і гьози, відповідають на питання, якщо встигають у цій безперервній машині розливу велкам дрінків. 
Велкам дрінк, до речі, як і зрозуміло з назви, безкоштовний, найчастіше це нерозбавлений ламбік 2, 3, а де й 5річний, а доступ на пивоварні й екскурсії абсолютно безкоштовний. Якщо перейнятися комфортом заздалегідь і купити квиток на один з автобусів, який провезе вас по 4м пивоварням за день, то взагалі свято якесь виходить. Самостійне пересування і автобусне обидва мають свої недоліки і переваги. Самостійно ти ніяк не обмежений в часі перебування на пивоварні і не залежиш ні від кого. Але в такому випадку треба покладатися або на ноги, або на громадський транспорт, і можна окучити максимум 2-3 локації (денний квиток на поїзд по брюсельському регіону коштуватиме 7 євро на особу). Автобус возить групу по одному з 10 запропонованих маршрутів (можна обрати самостійно, залежно від того, які саме місця кортить навідати), але має обмеження по часу і коштує 15 євро. Але голова плануванням уже не болить, тільки поглядай на годинник.
Схема фестивалю проста: приїжджай на пивоварню, пройдися міні-екскурсією, отримай склянку ламбіка, а потім міняй гроші на фішки і пий/купуй скільки хочеш.  У кожної пивоварні фішки і їхній номінал були свої, своя вартість пива і їжі, щось у пляшках, щось на розлив. Наприклад, фестивальний бленд 2017 року, переведений з фішок у гроші, коштував найдорожче на Тіммермансі, найдешевше - у Хансенс.

Хронологія дня майже умовна.

8:43 Ми позіхаємо над паперовими стаканчиками з кавою (невиспані, бо хто ставить будильники у відпустці?) на вокзалі Bruxelles-Midi і чекаємо на електричку до Халле - звідти стартують 6 з 10 рейсів туру. Серед натовпу на платформі дуже просто упізнати наших майбутніх сусідів у автобусі: футболки, кофти, кепки з логотипами пивоварень найширшої географії, середній вік - за 40 років, вочевидь, любов до кислого приходить з віком. 

9:02 Вагон, натулований бородатими і/або сивокосими біргіками переважно британської зовнішності, а де-не-де чути американський акцент, починає хвилюватися: поїзд вирушає з заримкою, а на квитках на автобус жирним шрифтом виділено повідомлення, що тих, хто запізниться, не чекатимуть. Ура. Вирушили. Всі видихнули і якось повеселішали.

9:30 Наш автобус №9 з найпунктуальнішою групою вирушає у путь. Гід - волонтер, як практично всі, хто супроводжує логістику і розлив на святі - розповідає, як пройде найш день. Перед прибуттям на кожну нову локацію ми домовляємося про час збору, а пересуваються всі у власному темпі (після кожної зупинки збиратися вчасно буде все складніше), і особливо наголошує на проханні не запізнюватися, бо декому потрібно встигнути після завершення туру на літак (це ми). 

10:02 Перша зупинка — Brouwerij Timmermans, де сьогодні саме варять пиво і це чути по аромату. На жаль, не встигли застати перекачування сусла у кулшип (але ми його бачили! справжній-пресправжній мідний кулшип, де всякі мікро-тварючки кидаються у майбутнє пиво). Зате пройшлися по всій пивоварні, повитріщалися на солодовий млин - йому близько ста років (!) і купили його уже не новим. Сучасні технології? 21-е століття? Ні, не чули, проходьте-проходьте. Перші бочки викликають напад дитячого захвату, вони обфотографовані зусебіч, і це ми навіть не дійшли до тих, де йде активне бродіння з горами дріжджової піни, яка погрожує захопити всіх, хто буде ловити гаву, проходячи повз.  
Група добирається до дегустаційного бару (уже з велкам-дрінками, до речі), і звеселяється ще більше, а після першого келиха починає знайомитися: "Ой, а ви пивовар оцієї пивоварні, що у вас лого на спині? Ні? Просто фан? І я їх дуже люблю, переказуйте вітання за нагоди". По лого можна визначити гостей з США, Британії, Голландії, Німеччини й Іспанії, і це лише ті, кого впізнаєш. Найбільше враження справляє крік прямо з фодера, без цукру, абсолютно негазований, з розкішними нотами ванілі, кокосів, вишневих кісточок. Поки встигаєш розсмакувати хоча б кілька зразків, на годиннику уже 11:20 і час бігти в автобус.

Наша група - перша на сьогодні

Ретельно чекінять

11:55 Друга зупинка - Geuzestekerij Tilquin, "блендерія",  одна з наймолодших, з'явилася на пивній мапі у 2009 році, і росте шаленими темпами. Основна маса пляшок йде на експорт в Америку і Скандинавію, кажуть, для бельгійців дорого (при тому, що одна пляшка 0,75 коштує в районі 8-12 євро, а в Америці локальні кислі і дикі сорти легко тягнуть від 25доларів і вище). Нас запрошує на екскурсію один з волонтерів і веде у ще одну печеру скарбів, забиту бочками, в основному, з-під французких вин. А на розлив молодих неблендованих ламбіків виходить невисокий, мовчазний чоловік в окулярах, який виявляється тим самим П'єром Тілкеном, єдиним блендером Валлонії. 
Кислий стаут? А подвійний? І таке тут є. Подвійного нам, до речі, не вистачило, лімітовану версію випили ще в перший день туру (ми каталися на другий), але гьози з місцевими сливами і ожиною відновлюють баланс щастя. Ті ж самі волонтери мастять якісь загадкові канапки дивною речовиною, яка на смак схожа на перебитий з лимоном холодець з оследця. Рибу з гьозами? Серйозно? Як уже час далі?

13:35 Вирушаємо на наступну пивоварню, а декого уже доводиться в автобус смикати. На кожній ямці (так, у Бельгії теж є ямки на дорогах) автобус радісно дзенькає пляшками, як бубонці на санях. І можете бути впевненими, що у декого день - свято з кращими за новорічні подарунками.

13:55 Хазяїна наступної Geuzestekerij нам представляють як найбільшого фаната і перфекціоніста гьозів у світі. В принципі, по усміхненому Карелу і не скажеш, але коли його очі загораються і він починає розповідати про пиво і показувати мікроскопні фото дріжджів з його пива, які надсилає йому віддана шанувальниця з Японії, вкотре переконуєшся, що зовнішність оманлива. Але De Cam запам'ятається найбільше двома речами: абсолютно нетиповими фруктами у ламбіках, наприклад, чи чули ви про нектариновий ламбік? А з червоними і чорними порічками? А з лохиною? А ще величезними бочками з-під ...Pilsner Urquell. Бочками тих часів, коли ще все пиво без винятку тримали в бочках. Карел шуткує, що вони бачили Наполеона. А може і не шуткує, хто його зна. Раптом виявляєтья, що час збору вже майже минув.

Карела можна було б слухати до вечора, але у когось літак.

15:59 Прибуваємо в останній пункт призначення туру, на Hanssens Artisanaal. Наш гід і чабан групи (яку щоразу важче і важче зібрати), повідомляє, що пиво цих блендерів вважається найкислішим і найекстремальнішим навіть у хардкорних любителів кисляків. Але рекомендує обов'яково скуштувати найсправжніший крік, який тут роблять все ще з тих самих легендарних шарбекських вишень, яких уже майдже не лишилося (більшість виробників кріків купують імпортні ягоди). Але навіть це попередження не рятує і не готує морально до нападу кислоти, якою штурмує рецептори це рубінове шаленство у келиху. Лице перетворюється на купу зморшок, але і в цьому є певне задоволення. Знову йдемо розглядати бочки (ні, вони все ще не набридли за сьогодні) і куштувати останні зразки, серед яких буде і суничний гьоз, і малиновий вибух ностальгії з дитинства - наче опиняєшся у кущам малини і їси її, теплою, прямо з гілки. 

Зверніть увагу на дірки в бочках - вони квадратні.

Найцікавіше, що майже на всіх етикетках закоркованих пляшок намальоване застереження не тримати їх у горизонтальному стані, і при тому всюди їх зберігають отакими штабелями. Не встигли спитати, в чому таємниця.

в̶и̶ш̶н̶е̶в̶и̶й̶ ̶о̶ц̶е̶т̶ крік з шарбекськими вишнями

17:05 Раптом в автобусі кількість людей видається значно більшою, ніж на початку, всі сидять уже хто де впав, а не на своїх місцях, а чиїсь місця і взагалі зайняті ящиками пива. Хтось п'є каву з маленького супермаркету поруч, хтось уже спить, наприклад, рудобородий британець, який ніжно притискає до грудей три фірмових пакети "Тіммерманса". Срібнокоса пара роздивляється впольовані "лімітки" і перекладає їх з ящиків у наплічники. Гіду тричі доводиться всіх перерахувати, щоб переконатися, що нікого не забули, можна таки вирушати і везти 50 щасливих людей до станції Халле. Щоб майже точно зібрати їх знову через два роки. 

Тим, хто цікавиться саме цим стилем - несамовито рекомендую поставити нагадування в календарі і пильнувати початок продажу квитків на автобуси. І не робіть, як ми - ми полетіли на три дні, з днем у Брюсселі і заїздом на Hof ten Dormaal, і вирушили додому у день закінчення фестивалю. Їдьте хоча б на 4-5 днів, тому що є ще купа навколофестивальних спеціалізованих подій, наповнених рідкісними штуками.