Egolibro - Totalmente a mano

Усіх записниколюбів прошу добре подумати, перш ніж починати читати. Інакше готуйте гаманці, я вас попередила :)

Dubstore - шкіра і повсть

Я дуже люблю, щоб було гарно і на вигляд, і на дотик, і взагалі, але є речі, від погляду на які хочеться сипати цитатими типу "мой любімий цвєт, мой любімий размєр", "my  precioussss" і тд. Оце одна з них. Зроблена на замовлення талановитими Dubstore. Хвалюся - не нахвалюся. Все як я люблю, без зайвих елементів, просто одне відділення, фіксованої довжини ремінець, який нічим не чіплятиметься за шалики, ідеальний розмір - читалка, телефон, кардхолдер. Старанно прошита, все дуже акуратно, жодних хвостів, тиснення, все таке. Але крім радості володіння чудовою річчю, унікальною і зробленою під тебе, особливе задоволення - спілкування з майстрами. Дуже клієнтоорієнтована компанія, що страшенно тішить на тлі переважної відсутності культури спілкування з замовником (так, мені щастить на таких, я розумію). До чого це я. Дуже, дуже раджу. Ходіть до хлопців і дівчат, замовляйте, підтримуйте, вони того варті.

Blood - все що ви хотіли спитати про донорство

...і боялися, соромилися, думали, чи тре воно вам і т.д.



У п'ятницю я вперше (і точно не востаннє) здала кров на Берлінського 12, у Київському місцевому центрі крові.

1. Це не боляче. Лише рука трошки втомлюється стискати і розтискати кулак.
2. Це не страшно, бо див. п.1.
3. Чомусь я була впевнена, що приїздити треба двічі — спочатку здати кров на тест, а потім уже приїжджати здавати по повній програмі, тому, як і зазвичай перед аналізами, ми приїхали натщесерце, чим неймовірно засмутили тітоньку, яка вдягає донорів у бахіли і халати перед процедурою. Так вона і каже — без сніданку не приходьте (щоправда, снідати треба вибірково, читайте ТУТ), бо ніхто нікого не хоче відкачувати після втрати свідомості.
4. Черг зараз особливих немає. Тому часу ви витратите максимум одну годину: реєстрація (не забудьте паспорт і код), заповнення короткої анкети і фото (за вас це зроблять у реєстратурі), дадуть прочитати протипоказання до донорства — уважно прочитайте уже зараз ТУТ , це зекономить ваш час. Після реєстрації вам поміряють тиск, пульс, поставлять ще кілька питань, повідомлять, що донорів обов'язково тестують на ВІЛ, гепатит С, і ці аналізи треба забирати самостійно і особисто, а можна і не забирати, а відтак відправлять на швидкий аналіз крові. На цьому етапі певна кількість потенційних донорів теж відсіюється (наявність антитіл-kell, підвищений АЛТ, тощо). Якщо ви — як космонавт, тоді вас відправляють пити солодкий теплий чай і їсти печивко.
5. Після заправки чаєм — у операційну залу, в бахілах, халаті і кілька хвилин (хоча, може це я така бадьора) на спеціальних ліжках стискаємо-розтискаємо кулак. І все.

Кров зараз, самі розумієте, потрібна. Крім плюсів до карми і чмоків від сумління, донори отримують відгул з роботи/служби/навчання у день здачі крові, а також додатковий вихідний за власним вибором у будь-який час. Ще дають талон на компенсацію обіду (40 грн). Але прийом крові відбувається безоплатно.
Якщо ви досі вагалися - не вагайтеся, будь ласка. Якщо є питання - відповім на все, що знаю.

Welcome to the New

Я довго збиралася з думками про цей допис, але, так і не зібралася, бо це трохи важко. Тобто, з якимись таки зібралася, але це, безумовно, не все, що хотілося б сказати.

Гарбузовий кекс

Як, як я ненавиділа гарбуз у дитинстві. Запах і вид гарбузової каші викликав у мене істеричні напади, запхнути її в мене було неможливо ніякими умовляннями, підступними планами, силою чи любов'ю. А все тому, що в моєму дитинстві гарбузи в наших краях водилися типово "наші", звичайні пузаті гарбузи. Це зараз, коли всюди, де оком не кинь, гарні мускатні гарбузики, які я можу їсти безкінечно, у будь-яких варіаціях, вони всеньку осінь лежать у коморі і чекають своєї черги бути спожитими. І поки на плиті доходить гарбузовий суп, я розкажу вам про гарбузовий кекс, такий гарний, такий смачний, і такий на смак негарбузовий, що як не сказати нелюбителям гарбуза, що він там є, ніхто і не здогадається.

На одну порцію (стандартна кексова прямокутна форма) знадобиться:

2 яйця

240 г відвареного гарбуза + 60 мл води розтерти у пюре блендером

120 мл олії

80 г цукру

1,5 ч.л. розпушувача

180 г борошна (пшеничного або 50/50 з борошном грубого помелу)

дрібка солі

і довільний набір спецій на ваш смак (я додала імбир, цинамон і мускат у пропорцій 2:2:1)

опціонально
жменя шоколадних крапель

Розігріти піч до 180С. У мисці збити міксером цукор з олією, по одному ввести яйця і гарбузове пюре. Додати спеції, розпушувач і потроху ввести у тісто борошно. Додати шоколад, якщо є. Вилити у форму, вистелену кухарським папером - і все! Пекти 45-50 хвилин, перевіряти на готовність трісочкою. З кавою просто божественно. І лише одну миску мити!

Алкмар - туди і назад

Такої сірої, сирої, похмурої погоди, як сьогодні, не хочеться нічого робити, лише пите щось гаряче, засунути ноги кудись в тепло і лінитися. Ну або хоча б колупати знімки. А такого ж похмурого, хоча і не дуже холодного дня у вересні ми накрутили 82 км до Алкмара і назад.



Погода в Голландії типово морська - ось хмарищі, а ось їх уже нема, а за 10 хвилин знову накрапає. І головна голландська принада - пласка рівнинність, яка не напружує ноги, коли крутиш педалі, вилазить боком, коли йдеться про вітер. Він розкочується по цій незахищеній пагорбами площині, набирає швидкість і зносить тебе разом з велосипедом. Чесно, я думала на якомусь проміжку полів, що просто не доїду. Отак стану зараз тут і замерзну з голоду, але далі не рушу. Ні, помилилася, доїхала. Але погода викаблучувалася і комизилася не по-дитячому, оце, скажімо, поромна переправа через канал, що з'єднує море і Амстердам.




Добралися до Алкмара, припаркували велики біля млина і пішли гуляти пішки. Скажу чесно, ця поїздка була імпровізованою і без підготовки, тобто, ми знали, що у місті є сирозважувальна палата (http://www.kaasmarkt.nl, але ми бачили аналогічну у Гауді), є музей Бітлз (але ми не фанати), є музей пива (www.biermuseum.nl/en/, але глянувши опис, зрозуміли, що там буде не надто цікаво), тому ми просто гуляли. Так, там влітку (з першої пятниці травня по останню пятницю вересня) проводять сирну виставу для туристів, так там є ще купа цікавого, але ми просто гуляли, милувалися і ловили шматочки неба, якими подеколи дражнила нас погода. Між іншим, вперше в житті встала і пішла з закладу, не дочекавшись обслуговування Чогось ми всілися пообідати на головній площі, прямо під музеєм сиру, нам подали меню і забули про нас. Ми чекали-чекали, подавали знаки знудьгованим офіціантам, але не дочекалися. І чудово, бо одразу ж за тим ми смачно, душевно і дешево поїли у La Place (https://www.laplace.com - найбільша мережа ресторанів у країні, що ще більш дивує, як при таких масштабах вони примудряються бути такими файними, готувати з місцевих продуктів, ітд), де ще й вдалося завдяки дружньому персоналу підзарядити телефон.



А ось тут, за рогом практично, та сама маленька сирна крамниця, діалог з продавцем якої остаточно закріпив настрій всієї поїздки.
- Добридень, а ви картки віза приймаєте?
- Ні, на жаль, лише маестро.
- Ммммм.... (А нам хочеться дуже) А скільки коштує цей десятирічний сир?
- Стільки-то.
- (копирсання в монетках) У нас є 4,90. Відріжете нам шаточок на стільки?
- (зважує вже запакований шматочок) Тут на 6.
- У нас лише 4,90
- Та беріть на здоров'я.
Завіса, сир в наплічнику, сльози замилування на очах. І це навіть не спроба знайти постінйого клієнта, ми настільки очевидні туристи з фотоапаратом, візою і без готівки, що цей дядько не плекає ані щонайменшої надії, що ми придемо ще. Але він продає-дарує нам цей шматочок просто так, з доброї волі/гарного настрою/місяцяутерезах/ваші варіанти. Та з якої б причини він це не зробив, я любитиму його, і його маленьку крамничку, і весь Алкмар довіку.

А це вже інша переправа дорогою додому. Хороший був день.

По nіuewe herring і пейзажі до морька

Бути наприкінці літа-середині осені в Голландії і не скуштувати "молодого оселедця" - злочин проти свого шлунка і язика. Я не те щоб любитель, але тим не менш, пройти повз неможливо. Для повної автентичності і свіжесті варто їхати до моря, ми і скерували свої ноги, себто, колеса в бік Зандворта. Тим паче, там неподалік національний парк  Zuid-Kennemerland з просто космічними пейзажами.
Nieuwe herring - це оселедець, якого виловлюють наприкінці липня, коли він уже нагуляв трошки жиру, традиційно солять прямо на кораблях і вже малосольним подають охочим. І це не та їжа, яка з розряду "лише для туристів", місцеві самі охоче ласують нею.