Кажуть, що найдешевше пересуватися на авто, але якщо лівосторонній рух ще якось можна опанувати, то парковки це окрема історія, ну і коли один з обов'язкових пунктів твоєї програми - пивоварні, не покатаєшся на авто. Тому громадський транспорт наш вибір. Ну і інколи він везе тебе швидше за авто.
Головне, що треба знати: в Японії сила-силенна транспортних компаній, державних і приватних, де тарифи, принципи роботи, а також проїзні різняться, тому економити на проїзних буде важко.
Якщо ви плануєте пересуватися між різними містами, я категорично рекомендую купити вам туристичний проїзний JR Pass, який даватиме вам можливість кататися мережею залізної дороги по всій країні, крім двох найшвидших шінкансенів. Якщо ви весь час плануєте бути в Токіо і виїжджати лише в рамках метрополії, то навряд чи він вам окупиться (290 доларів на тиждень, купити можна або в аеропорту, або замовити заздалегідь поштою, аби де ви його купити не зможете). Але зважайте, що не до кожного місця/міста ви зможете доїхати JR. Наприклад, до Яманучі чи до Фудзі доведеться їхати окремими приватними лініями, на які цій проїзний не працює. Так, логістика буде вимагати максимальної уваги. На щастя, гугл показує способи дістатися з місця до місця уже з цінами на квиток.
Великі міста.Почнемо з того, що платите ви переважно за відстань - чим далі їдете, тим дорожчий проїзд, навіть в рамках токійського кола. Розраховуватися можна карткою-електронним гаманцем, який діє практично (ха-ха) на весь транспорт: трамваї, автобуси, метро, за винятком дуже-дуже регіональних. А, і ще за шінскансен ви нею не заплатите. Є кілька видів карток, залежно від компанії, яка випустила, але принцип дії приблизно однаковий - вставляєте картку в автомат, годуєте його готівкою (!) і торкаєтеся карткою турнікета на вході і на виході.
Наприклад, це Suica i Pasmo, які випускають JR і метро/автобус відповідно. Поповнювати їх можна практично завжди в одному автоматі, але Suica ще може використовуватися не лише як транспортний електронний гаманець, але й засіб оплати у деяких супермаркетах і крамницях. Але ще раз - на шінкансен Suica не діє (лише зареєстрована на спеціальному сайті і прив'язана до японської кредитної картки).
Ось мапа метро. І це лише метро. Без ліній JR, трамваїв, монорельс і ще кількох компаній.
На щастя, все кодовано кольорами, значками, підписано, вказано напрями, тому загубитися в метро/поїздах майже неможливо, хіба що ти дуже directionally disabled. У вагонах табло/оголошення сповіщають назву станції, напрям, бік, на який відчинятимуться двері. За два дні ми почувалися вже як удома. Тобто, з напрямами норм, з вартістю гірше. В середньому одна поїздка обходиться 195 - 360 єн. Можна, наприклад придбати денний проїзний на метро, який коштує 700 єн (три поїдки його вже окупають), але не дивлячись на те, що метро дуже розгалужене, без кількох пересадок важко дістатися в конкретне місце, основна маса маршрутів комбінує поїзд і метро, тому одним проїзним обійтися важко. І або ти втрачаєш час, але економиш гроші, або встигаєш подивитися більше, але дорожче. Тут уже кожен вибудовує комфортну логістику. Є ще моменти, коли певні ділянки маршрутів платні - наприклад, Rainbow Bridge, який є платною дорогою, і вийти на будь-якій його станції (перед, після, проміжній) коштує десь вдвічі дорожче, ніж звичайна поїздка.
Окремі транспорти типу монорельса з Ханеди чи трамваїв, наприклад, як ця історична Сакура-лінія, працюють на картках-проїзних, але якщо у монорельса теж тариф по станціях, на тармвай діє фіксована вартість квитка, і з картки вона списується на вході. Вхід на передні двері, вихід на задні. До речі, в автобусах і трамваях всі проходять далі, ніхто не купчиться на вході саме з цієї причини. Міські автобуси працюють так само. От тільки в Токіо вхід на передні двері, а вихід на задні, а у Кіото навпаки.
Якщо ви їдете кудись, куди можна дістатися різними поїздами (звичайним, експресом, супер-експресом - різниця в швидкості і кількості станцій, на яких поїзд зупиняється), вартість поїздки буде однакова, незалежно від категорії і швидкості поїзда, бо знову таки, ви платите за відстань. Зручні додатки типу Japan Official Travel App запропонують кілька варіантів, як дістатися з точки А в точку Б за різний час і різну вартість і різну кількість пересадок.
Шінкансени. Диво транспортної системи, білі дракони, що мчать 250-280 км/год, і доставляють тебе практично всюди майже миттєво. Купити квиток на шінкансен можна в автоматі чи касі (рекомендую другий варіант, тому що в автоматах японська і англійська версія не збігаються і це складно), при тому, що в касі можна (алілуйя) розплатитися звичайною кредиткою. Китки на шінкансен бувають трьох видів: без резервації місця, з резервацією і зелений вагон (типу люкс). На шінкансен з 12 вагонів, скажімо, без резервації прийдеться 4-5, тому якщо у вас важка валіза, з якою ви не хочете носитися у пошуках місця, беріть з резервацією. JR Pass дає вам окрім проїзду ще й безкоштовну резервацію місця, але з ним треба обов'язково підходити в каси, через автоматизовані турнікети ви не пройдете з ним. З англійською у працівників залізниці не дуже, тому найкраще мати під рукою телефон з обраним рейсом і датою, місце - біля вікна чи біля проходу чи ще десь вам покажуть на картці-схемі, з цим простіше. Якщо ви їдете якимось мальовничим маршрутом, можна заздалегідь в інтернеті подивитися, з якого боку будуть показувати щось красиве (наприклад, Фудзі), і попросити місце біля вікна з цього боку, але не сподівайтеся, що ви отримаєте обране місце у день поїздки, купуйте квиток заздалегідь.
Спеціальні лінії. До віддалених населених пунктів швидше за все, вам доведеться добиратися спеціальними лініями, наприклад, до Юданаки з Нагано йде спеціальний limited express, на який треба купувати квиток в автоматі за готівку, бо тут не працює Suica. В цьому конкретному випадку по залізничній лінії ходить ще звичайна електричка, але ходить вона рідше і дуже повільно, лімітед експрес Snow Monkey ходить частіше, швидше і квиток на ту ж відстань, що електричка коштує + 100 єн - в автоматі це не дуже очевидно і трохи заплутано. По вихідних і святах на цій же лінії ходить спеціальний оглядовий панорамний потяг Yukemuri, в якому перший і останній вагон показують отаке.
В таких же віддалених від цивілізації районах є свої автобуси з абсолютно ні на що не схожою, але досить зручною системою тарифікації. Якщо, скажімо, вам потрібно поїхати кудись на Nagaden Bus, то ви заходите на задні (по факту, як і всюди - середні) двері і в маленькому автоматі берете папірець-квиточок, на якому вибито номер станції, на якій ви зайшли. А попереду біля водія висить табло з номерами станцій, під якими, як на лічильнику таксі, світяться тарифи. Тобто, якщо ви сіли на першій станції, ви їдете, і коли час виходити, бачите, скільки вам треба заплатити за проїзд залежно від кілометражу. Приймають лише готівку, часто без здачі. Інколи працює розмінний апарат. На виході квиточок і гроші вкидають в скляний акваріум біля водія, в якому маленький "ескалатор" кудись ці гроші тягне :)
Якщо коротко - здається, що чорт ногу зломить. Але за тиждень починаєш орієнтуватися у всіх видах транспорту, наче все життя ними користувався.
Немає коментарів:
Дописати коментар