Персикові загортанки

Здається, я колись уже про це писала, але сил нема, як це красиво. І смачно. І швидко. І мінімум рухів. Якщо я знаю, що на голову впадуть гості, а часу - півгодини до, і катастрофічно нема настрою щось виготовувати, то вірний залізний двоколесний кінь несе мене в найближчий супермаркет по бекон і сир, а персики тільки обірвати.

Гречано-медовий хліб

От знаєте, так буває, наче все добре, і наче все встигаєш, але от сіра погода і все. Ойвсьо. І відчуваєш усіма опорними точками, що від цього неочікуваного нападу кепського настрою порятує лише щось некорисне. Ну, не те щоб зовсім некорисне, але щось точно не потрібне тобі зараз, наприклад, четвертий пиріг. Або ще порція печива. Або солодкий хліб, який, ще теплим, так приємно мастити маслом або арахісовою пастою і неспішно жувати під каву чи какао. Все. От на цьому і зупинимося, не дивлячись на те, що два тижні перед півмарафоном і треба з усіх сил зменшувати попу, бо її тягти 21 км.

Крамбль з румамбаром, грушами і яблуками

Коли я відправила напівсерйозний запит світобудові про те, що шукаю посудного спонсора, то навіть не очікувала, що вона збереться відповідати. Але ні, диво сталося.
Це буде перший з серії дописів-тестів продукції крамниці Campo & Fiori, з якими перетнулися наші шляхи любові до їжі і красивого посуду. Що особливо цінне для мене у такій співпраці - це не реклама, де тебе просять транслювати текст, написаний бренд-менеджером, ні, це повномасштабний тест-драйв, в якому будуть і плюси, і мінуси.

Peach me tender

Campo & Fiori Collab

Що буває, коли зустрічаються дві дівчинки, які люблять керамічний посуд?
Звісно, багато смачної їжі, гарних фото і рецептів. Як добре, що ми зустрілися. To be continued...

Marry Potter

Ні, мері поттер - це не сестра Гаррі Поттера. Це веселий гончар, тобто я, тобто, одна з моїх іпостасей на кілька годин. Все це сталося можливим завдяки талановитим і терплячим керамістам Лізі Портновій і Андрію Кириченку, яким я неймовірно вдячна за здійснення мрії дитинства. Не просто коників з ... глини наліпити, а справжній посуд, з якого можна їсти і пити - так, я хитра пика, зробила піалу, яка може і відром для кави бути, і мисочкою для сніданкової вівсянки.
Я не казатиму, яке це тактильне задоволення, практично дзен, коли ти заплющуєш очі і відчуваєш глину пальцями і долонями.
Я не казатиму, як це страшно і захопливо водночас - боятися, що зараз все зіпсуєш, але не зупиняти гончарне коло.
Я не казатиму, як це, коли тебе розпирає від щастя і гордості, бо ти не такий криворукий, як очікував.
Ну і точно промовчу про те, як за кілька тижнів несешся додому, підскакуючи, пританцьовуючи,мугикаючи веселі пісеньки, не сила стримати усмішку, яка розповзається по обличчі, коли в руках у тебе твій, власноруч створений скарб, поглазурований і запечений професіоналами - до цього ще руки не доросли.

Здійснюйте дитячі мрії, саме для цього ми стали дорослими, хіба ні?

ПС. і обовязково сходіть подивіться на сучасних керамістів на "ЦеГлині-2015". Вражень купа. Музей духовних скарбів України на Десятинній 12, з 19 по 28 серпня, вхід безкоштовний.

Тешуть Теслі

"Тешуть Теслі" - це золоті руки, голови і совість. Саме завдяки їм у мене є штуки, які я собі навигадала, і це лише початок.

Це короткий анонс, бо решту творінь моєї хворої фантазії і рукастих хлопців ще треба пофотографувати у зібраному вигляді і в інтер'єрі, але ось наприклад, уже зараз, я не уявляю, як я раніше жила, з постійним ризиком "зара-чашка-нахилиться-і-ти-вся-в-каві". Не думаю, що лише я одна така, що ставить чашки на бильце дивану, якщо до стола далеко, а вже дупцю вмощено читати чи колупатися в інтернеті. Тепер чашка стоїть міцно, як атлант, що розправив плечі. Я вже мовчу про те, як це гарно виглядає, пахне і мацається. "Фартушок"-підставка для дивану. Дуб, брашування, олієння, by Тешуть Теслі.

Me over the Moon

Почну з того, що в середні віки мене б уже, мабуть спалили - постійно копирсаюся на кухні і щось там варю у великих казанах, мене люблять коти, особливо чорні, літаю (на велосипеді) і на повню мій настрій викидає фантастичні кульбіти. Взагалі, люблю місяць, особливо, коли він величезний і помаранчевий. Ну, і як з місяця впала - це теж регулярний стан у мене.

А тепер, завдяки неймовірно талановитому ювеліру Дарі Черніковій у мене є шматок місяця, який завжди зі мною. І це дуже по-особливому. Щастю нема меж, почуваюся дівчинкою-дівчинкою.

Дякую тобі, феє. Як вражаюче і захопливо інколи підморгує інколи Світобудова у тому, що існують люди, які думають і відчувають, як ти, втілюють ці почуття і знаходять тебе серед мільярдного населення Землі.

Гречані печивка

Власне, це експериментальний варіант моїх улюблених "тріщинок", але без пшеничного борошна. Кількість цукру зменшена до 4 ложок, а пшеничне замінено на 6 ложок з гіркою вівсяного + 4 ложки гречаного. Це на два невеликих яйця, зважайте, що кількість борошна треба буде коригувати, виходячи з ситуації. Думаю, наступного разу для додаткової корисності цукрову пудру замінити на суміш мелених горіхів і насіння льону.




Випереджаючи питання - борошно, як і пластівці я беру у напряму у Діамант ЛТД. За два роки жодних розчарувань, жучків і тд. Рекомендую дуже.

Як на Адріяшчини іменини та спекли ми коровай

Взагалі, ше не ясно, чи на Адріяшчині, чи на Матвієїві, але так - я вчора стала тіткою, а такий привід неможливий без торта. Взагалі, я кексова дівчинка, не люблю торти, вони мене лякають до дрижів, ці креми, коржі, сиропи, прикрасити, щоб рівно було, і т.д. Але, я ж тепер тітка і маю бути хороброю, еге ж? А ти, племіннику, будь здоровий і щасливий.

Enjoy the Black

Чаї зимові

Окрім кількох кілограмів песто, які поїхали жити в морозилку до зими, мою уяву хвилюють чаї зі смаком літа, які гарно буде пити холодними сірими зимовими вечорами (та й ранками і днями, чого вже).
Я вже насушила м'яти, липи, днями їду в ліс по листя дикої малини. Що ще порадите насушити і де то брати?
 

Пестоваріації

Це фоточка про те, що песто може бути:
- базилік + часник + сир + кеш'ю + олія
- базилік + часник + сир + кеш'ю + арахіс + кунжут + олія
- базилік + рукола + сир + арахіс + олія
- і пестошвілі - базилік + кінза + часник + волоський горіх + сир + олія

Fly me anywhere

Будь-куди. На скільки завгодно. Іноді просто нестерпно чекати дня, коли ти прокидаєшся рано-вранці, протираєш очі, навпомацки підтягуєш зібрану звечора валізу, але вже дорогою в аеропорт потроху починаєш підстрибувати на місці, тупцяєш в черзі на чекін, колупаєшся у фейсбучику, щоб убити час до посадки, а потім розганяєшся, підстрибом відштовхуєшся від злітної смуги і - нова пригода починається. Так, я невиліковно хвора wanderlust-ом.
 

Півлітри щастя

Якось так сталося, що в моєму житті щастя вимірювалося переважно півлітровими банками.

Найпершою такою я пам'ятаю півлітрову банку світлячків (жоден світляк не постраждав, всі були випущені того ж вечора живими). Коли накритий марлею слоїк перетворюється на чарівний ліхтар з якоїсь казки. Або на шматочок зоряного неба, але у межах досяжності. На що завгодно, крім шматочка скла, марлі і кількох жучків.
Потім була банка абрикосового варення з цілими абрикосами, начиненими мигдалем.
А за нею - слоїк чорноморських мушель, камінців і вилощеного морем скла.
Далі - півлітри кольорових ниток, гудзиків і клаптиками тканини.
І ще, і ще...
Сьогодні, на превелику радість, щастя зазвичай у півлітрову банку не влазить. Але завжди є місце банці. Ранкові півлітри - з крихітними зефірками до какао. І дякую вам, мозок і серце, що ви не забуваєте радіти маленьким дрібницям і сьогодні.
Щастя вам, сьогодні і завжди.