Місто котів

Нема сил про новини чи актуальне. Хочеться обійнятися з котом і сховатися під теплий_картатий_плед(тм). Якщо вам теж - беріть, тут багато. До речі, хто порахує всіх стамбульських пухнастих? Не знаю, чи правда, що пророк Мухаммед любив котів і заповідав про них дбати, але про них справді піклуються всім містом. У жилих районах майже коло кожних дверей мисочка з водою чи кормом, чи килимок. Ніхто їх не ганяє і не пинає, звісно, в районах пишніших і коти вгодованіші, а в не надто заможних - худі, але понівеченого, облізлого чи страшного ми не зустріли жодного. І переважно вони дуже привітні - як не нявкнуть, так почухаються, а можуть і на коліна залізти. І вони всюди. Просто всюди. За 4 дні ми нарахували 454 кота, кішки і кошеняти. Справжній рай для котолюбителів. Стандартна картина - туристи, офелешені місцевими стадами котів, фотографують їх з усіх боків.

Black & White

Коли сидиш і чекаєш, чекаєш, чекаєш, тре щось робити, щоб не збожеволіти від чекання. Колупати знімки, хоча б. Але кольору не хочеться, ні, коли все навколо чорне...

Istanbul teaser

Мюнхен пивний 2.0. Навколо

Які б ліниві ці 4 дні раптових грудневих канікул у Мюнхені не були, але з міста ми все-таки виїхали. У двох протилежних напрямках – на північний схід і південний захід. Північний напрямок – Фрайзинг (S1 – 43 хвилини чи електричкою 25 хвилин з центрального вокзалу), де на пагорбі височіє колишнє абатство Ваєнштефан (Alte Akademie 2, Freising, http://weihenstephaner.de). Зі станції загубитися практично неможливо – вказівники упродовж всієї дороги.

Мюнхен пивний 1.0.

Здавалося б, навіщо ще писати щось про пиво у Мюнхені, якщо там на кожному кроці як не Хофброй чи Августинер, то Пауляйнер, як не Шпатен, то Фанцисканер і т.д. Але якщо вам набридли якісні, але нуднуваті лагери, пілси і дунклі, то komm mit, як кажуть там, у Дойчляндії, себто, ходімо зі мною.

Почнемо із закладів.
G. Schneider & Sohn і їхні Schneider-Weisse (http://www.schneider-weisse.de) – вайцени на будь-який смак від спадкоємних пивоварів у четвертому поколінні, і досвід не проп’єш – це як раз про них. Насправді, ми дуже хотіли на екскурсію, але власне виробництво знаходиться в іншому місті, і громадським транспортом до нього з Мюнхена добиратися 3 години з гаком і пересадками, а їхати машиною на пиво – що за дурня? Думаю, колись влітку на величках надолужимо. Але і в Мюнхені можна насолодитися у їхній власному шинку на Tal 7 (http://www.weisses-brauhaus.de), години роботи з 8 до 0:30, кухня працює до 23:00. Заклад здоровезний, але якщо ви прийдете у обідній час… Гм. Хай щастить з пошуком місця. Дуже вдалим буде знайти столик, куди можна підсісти, тому що знайти вільний – майже неможливо, адже пиво і їжа прекрасні і відносно недорогі, як на центр міста. Вибір основних сортів пива великий (мій особистий фаворит - TAP5 Meine Hopfenweisse), але особливий уклін цим пивоварам за те, що вони варять традиційні вайцени, але не бояться експериментувати: регулярно з’являються незвичні сорти, як наприклад, вайцен, витриманий у 4 різних бочках, чи як от зовсім свіжий вайцен-портер. Ці лімітовані версії на розлив не подають, але пляшку з собою можна придбати, проте, спеціально питати, в меню їх нема. Одним словом, всіляко рекомендую. Приймають готівку і картки. Чек: 2 пива (3,8 + 4,10), тарілка ковбасок 12,9 + смаженина з дерунами 10,9 + пляшка лімітованої версії 9 євро = 40,7

Новорічне меню

Новорічне меню цього року було складене з урахуванням двох особливостей: на двох (тобто, не надто широке) і з мінімумом рухів перед подачею (бо був шанс припертися додому в 9й вечора з роботи)
Підготовка:
За 3 дні: вибір рецептів (інтернети, ідеї друзів, тощо). Меню: салат з качиним філе і карамелізованими горіхами, брускети з севіче, порційні пироги з яловичиною і стілтоном, скибочки картоплі по-селянськи на гарнір, панакота на десерт.
За 2 дні: приготувати десерт, горіхи, начинку пирогів (начинку можна і за день до)
За 1 день/півдня: замаринувати рибу на севіче Тобто, під час подачі лишається лише зібрати салат і брускети, і поставити у піч пироги і гарнір. І все. Чистого часу – півгодини.