Great beers, small breweries

Минулого тижня мала честь і задоволення приєднатися до суддівської команди фінського конкурсу з пошуку кращого фінського пива Suomen Paras Olut, який проходить одночасно з хельсінським етапом фестивалю Suuret Oluet – Pienet Panimot (SOPP) - Great beers, small breweries. Про нього і про фінське пиво загалом детальніше. 

Насправді я не мала поняття зеленого, що на мене чекає, адже у Хельсінкі була лише кілька годин, коли пару років тому ми попливли туди поромом з Таллінна. І зараз я категорично раджу повторити цю ж затію, але хоча б на два дні, якщо ви збираєтеся до Таллінна, виділіть час на Хельсінки, бо там є що робити з пивної точки зору. 

Як з пивоварінням у Фінляндії взагалі? Складно. Враховуючи, що це одна з країн, де продаж алкоголю суворо контролює держава (практично весь алкоголь продає монопольна державна мережа Alko), виробникам непереливки, що звісно, не дуже допомагає і споживачу. Окрім того, у Фінляндії найвищий в Європі податок на алкоголь (акцизний, 1,67 євро на літр). У 2018 році дивом сталася зміна в алкогольному законодавстві, і на поличках супермаркетів тепер можна знайти пиво до 5,5% включно, а до 2018-го це було 4,7% (для порівняння - у Швеції все ще досі ліміт 3,5%), а решта алкоголю тільки в Алко. Крім того, малі пивоварні - ті, що виробляють до 5000 гектолітрів на рік - отримали право продавати своє пиво самостійно (йдеться про продаж пива "навиніс", а не розлив у тапрумі, якщо такий є). Кількість пивоварень виросла вдвічі - з 55 у 2016-му, до 105 у 2018-му. Але щойно пивоварня переростає магічну цифру 5000, вона перетворюється на гарбуз, тобто, все пиво міцніше 5,5% вирушає на продаж у Алко, або ж споживається на місці (бо споживання на місці й продаж на виніс - дві різні ліцензії, і куплене на виніс пиво неможна споживати на місці теж). 

З урахуванням усіх цих перепон і відосної юності пивної сцени, рівень пива мене дуже приємно вразив. Але перейдемо до фестивалю, який має досить цікавий формат.

Отже, Suuret Oluet – Pienet Panimot - це рухомий фестиваль, який починається на півночі і потроху рухається на південь, з міста у місто, з більш-менш постійним складом, хоча в кожному місті до складу приєднуються кілька менших місцевих пивоварень. Не пам'ятаю точно, але в Хельсінки було представлено 30-35 пивоварень. Вхід на фестиваль безкоштовний до 18:00, тільки треба купити келих, яким можна користуватися всі дні (триває він з середи до суботи). Келих можна взяти великий (з відмітками 0,4, 0,3 і 0,2л), або маленький на 100 мл. У кожної пивоварні є свій термінал, розрахунок карткою за будь-який обсяг пива, який хочеш. Середня вартість 100 мл - 2 євро, є дорожче (на кшталт бочкового, але не завжди). Дуже порадував стилістичний розмах: тут тобі і класика (вівсяні стаути і ред елі, допельбоки і хефевайцени, я дивлюся у ваш бік), і охмелене пиво - класика і нове (обожи, воно все практично сухе, без нудотної солодкавості хейзі), і бочкова витримка (багато димних віскі-бочок, але і винні теж помічені), і цілий розсип фруктових кисляків, і навіть спонтанка. З фруктів треба відзначити широке використання типово нордичних ягід на кшталт морошки, й інших, чиїх назв я навіть не знаю. Кілька фудтраків з їжею (тако, бургери, хачапурі, джеркі, смажені житні сухарики з часником, хотдоги тощо), пара стендів з мийками для келихів, величезна кілкість туалетів, багато столів і посадкових місць, було супер комфортно. Цього року не було живої музки (чому я пораділа, бо це проходило більше як "подія", а не "фестиваль", для того, щоб вона сталася, музикою й іншими розвагами довелося пожертвувати, але я взагалі не засмутилася). Далі по трендах і особливостях з прикладами.

Неможливо цікавитися пивом, поїхати у Фінляндію і не випити сахті. Я не гарантую, що вам сподобається, але спробувати хоч раз треба. На фестивалі сахті наливали Lammin Sahti i Olu Bryki Raum (одні з моїх особистих фаворитів, які привезли 5 різних видів сахті, включно з сахті з брусницею). Сахті можна описати як дитя кохання хефевайцена і бельгійського міцного елю, це потужне пиво (7-9%) з насиченими банановими нотами і фенольними відтінками, дуже густе (якщо воно не піддавалося кип'ятінню і всі білки лишилися в ньому, у такому пиві навіть бульбашки ледь продираються до поверхні), але при цьому деякі зразки п'ються напрочуд легко завдяки дивовижному балансу кислинки, пряних нот жита, але я оце зараз пишу, і розумію, як в тому анекдоті про "сусід наспівав мелодію" - це треба куштувати власним ротом. На жаль, через те, що сахті дуже недовговічне, його рідко можна зустріти в продажу у пляшках. Несамовито рекомендую фестивалі хоча б за це. Плюс це дуже немасове пиво, тому навіть Алко зменшує кількість крамниць, де його можна придбати (у Хельсінки це один філіал Alko Helsinki keskusta Arkadia). Мій абсолютний фаворит - "весільне сахті" Kullero.

Як мені пояснили, Olu Bryki Raum називають пиво на честь богів з Калевали, і пиво "Осмотар" у них теж було. З міфології черпає натхнення і HIISI, чиї назви і герої всі явно звідти (хоча я спочатку подумала, то обкладинки металічних альбомів). 

Попри те, що пивоварням заборонено мати дистилярні на своїй території, і це має бути окреме приміщення і окрема юридична особа, багато дистилятів, зокрема джинів, можна було скуштувати на багатьох стендах. Це був як формат шотів, так і лонкеро. Ви не знаєте, що таке лонкеро? Ми йдемо до вас! На фото лонкеро з кропивою і лимоном. І, власне, лонкеро - це попередньо змішаний напій з джину і газовного напою, зазвичай, грейпфрутового, який подається на розлив з крану, вигаданий у 1952 році до Олімпійських ігор (круто звучить, ага?) Власне, це той самий алкопоп, і коли мене почали переконувати спробувати, я відмовлялася, бо пам'ятаю досвід джинтоніків і простигосподи брендіколи, які колись були страшено популярні, але я так і не зрозуміла, чому. Проте, в житті завжди є місце експерименту, і я здалася. І що мушу вам сказати, це смачно О_О Звісно, пити постійно я подібний напій не буду, але як альтернатива тим, хто прийшов, але не п'є пива, прекрасний варіант. Я навіть спробувала ще кілька, щоб переконатися, що сучасні лонкеро можуть бути дуже непоганими (і несолодкими!). Факт, про який ви не питали - "лонкеро" фінською означає "щупальце", але це забавний збіг, бо назва походить від місцевої словозміни лонгдрінка. 

На фестивалі мені пощастило практично постійно бути в компанії місцевих пиволюбів, які радо розказували про особливості окремих пивоварень. Наприклад, оця, Takatalo & Tompuri - пивоварня на фермі, яка вирощує свої злаки, які їм солодить інша компанія, але сировина власне своя. 

Уніфікації стендів на фестивалі не було, і деякі були дуже цікавими, але при тому не over the top.

Другим особистим фаворитом фестивалю для мене стала пивоварня Fiskarsin Panimo. Гризет, бретове пиво (я вам кажу, таке враження, що пляшку Orval відкрила!), бочкові кисляки, фламандський червоний з розкішним балансом - ну ви зрозуміли, я б там лишилася жити. Тим паче, що у маленькому селі на 600 мешканців, де розташована пивоварня, є ще виноробня, дистилярня, кава, мистецьке ком'юніті - однозначно наступного разу я маю туди поїхати, бо це 2,5 години громадським транспортом, і цього разу на це часу не вистачило. 

Публіка. Публіка була напрочуд розмаїта, будь-якого віку, вигляду, субкультури. Всі вони пили це різнокольорове пиво, обмінювалися враженнями. Круто, що майже у кожної пивоварні було що вибрати і для непросунутого споживача, і для гіка. Якщо говорити про топ 3 категорій пива, то це були три кити - збірна класика, охмеленка і фруктові кисляки з локальними фруктами і не дуже. Страшенно шкода, що цьогоріч кількість відвідувачів була у рази менша, ніж на попередньому фестивалі (близько 22000 відвідувачів у 2019), і це при тому, що фестиваль не вважається спеціалізованим і далеко не всі пивоварні беруть в ньому участь. Наприклад, вся хардкор тусовка була на фестивалі, який влаштовували у себе на локаціїї CoolHead. Неочікувано дощова погода і зростання випадків захворюваності таки мали свій вплив на чисельність гостей.

До речі, про зв'язок конкурсу і фестивалю. У п'ятницю організатори оголосили, яке пиво вийшло у топ-3 у своїх категоріях, і роздали листочки-прототипи дипломів, які пивоварні радо вивісили на стендах, тому гості могли одразу ж скуштувати пиво і повгадувати, яке з них стане Best of Show і кращим пивом Фінляндії (щоправда, немає гарантії, що все пиво привезли на фестиваль, адже на конкурс було подано більше 400 зразків). Крім того, орагнізаторам вдалося досягти домовленості з місцевою мережею супермаркетів, що переможці категорій отримають місце на поличці - у форматі окремого стенду, присвяченого цій події (прекрасне промо і підтримка пивної культури, як на мене).

І наостанок - оця matured пара стала моїми улюбленцями фестивалю. Вони усміхнено себенькалися зі своїм пивом, постили це у фб, у маленьких келишках стояв джин, і дайбоже всім нам так бадьоро і завзято ходити фестивалями у такому віці.