Франкфурт-Фрайбург і німецькі вулкани

Коли вся ця фігня мине і люди знову мандруватимуть, і раптом ви там захочете в Штутгарт (і райнейр літатиме), то є непоганий варіант взяти авто і катнути невелике коло Чорним лісом (трохи було отут), побачити вулканічні печери і озера (так, в Німеччині). І три пивоварні, куди без того.
 Повний маршрут отут, а всередині багато фоточок.

Про Франкфурт теж був допис, але цього разу ми зазирнули в гості до Flugge Brauerei і пішли від них з ящиком пива - дуже, дуже рекомендую цих хлопців тим, хто цікавиться нестандартом і дичкою. Bierboutique Ølwechsel - дуже цікавий, хоч і простий концепт, якого я ще ніколи не бачила - крамниця пива і автомайстерня. Робочі обидва боки бізнесу. Вибір пива дуже неординарний, власник суперприємний. Якщо будете - обов'язково зазирніть, тим паче, судячи з фото, там інколи і розливають з кег (чи то фестиваль у них свій?).

У NAIV явно все ок, крамниця розрослася вдвічі, крани радують, навпроти суперова кава
The Holy Cross Brewing Society, тому це теж обов'язково до відвідування.

З Франкфурта ми рушили до Fox River Brewing - крихітної домашної пивоварні, яка заховалась серед пагорбів і фахверкових будиночків, заснованої Даніелою і Дейвом, які довгий час жили в США, а потім переїхали у цю красиву, хоч і віддалену, місцевість і варять пиво трошки для себе, і трошки на продаж. Це саме з тих випадків, коли ти приїжджаєш в гості, а не в бізнес-локацію. Тапрум і сама пивоварня розташовані у частині будинку родини пивоварів і відчуття "у гості" від того лише посилюється. Пиво, до речі, дуже непогане. Рекомендую, але зауважте, що відкрита пивоварня лише по суботах у певний час.

 Далі ми попрямували до замку Eltz - на мій погляд, найкрасивішого замку Німеччини, але журбинонька чекала - він виявився на реставрації. Але краєвид - крізь пагорби і крихітні села і вздовж Рейну теж доставляв.

Дуже дивний факт - але в Німеччині є цілий вулканічний парк. Geopark Vulkanland Eifel взагалі об'єднує 3 національні парки і має довжину 280 км. І озеро у згаслому кратері. І гейзер. І пивоварня поруч із вулканічними печерами і найглибшим пивним льохом у світі - 30 метрів під землею, куди навіть екскурсії водять. Пивоварня, очевидно й очікувано, зветься Вулкан. І це дуже цікавий кейс. Вона дуже стара - кажуть, з 1875, явно класична - основна лінійка хелес, дункель, вайцен, але активно адаптується до сучасності - IPA, APA, допельбок у бурбонових бочках, я вже мовчу про величезну крамницю з мерчем, де є все, від стандартного пивоварного шмаття до гірчиці з пивом, дистилятів, цукерок з солоду і так далі. Тури тричі на тиждень.  А, і ще вони варять пиво для аббатства неподалік. Порції дешеві і величезні. І ще одна розвага - виморозка. Пиво заморожують в колбах і подають саму колбу, келих, чекаєш, поки наллється 100 мл і все, забираєш. Шоу, забава. При чому логістично це посередині ніде, але кажуть 220 тисяч гостей на рік.

Зранку хотіли побігати навколо озера у кратері вулкану - Lachsee, але було холодно і вчорашнє кіло ребер тягнуло дуже, тому лише прогулялися до абатства Марії Лах, подивилися на озеро, навколо якого бігають і ходять нордично справжні натовпи, а влітку ще й катаються на човнах. Територія абатства величезна, і бізнес там теж норм - книгарня, садівницво, кераміка, готель і крамниця бенедиктинських продуктів (включно з пивом від Вулкана). Неподілік є Andernach Geyser, але доступ до нього відкритий з кінця березня. Цікаво, що якщо ближче до Франкфурта та й взагалі типово старі будинки фахверкові, то в цій місцевості більше будинків плямисто-кам'яних.

Далі помчали у Фрайбург, суперзатишне містечко зі старим містом помережаним струмками - уявіть! - переплетеними виоградом будиночками, тисячами студентів, розкішним готичним собором. Просто з книжки казок про Чорний Ліс. Мало де було так приємно просто швендятися вулицями, безцільно, без планів і часових обмежень (майже). На каву зайдіть обов'язково в суператмосферне Café POW або на третю хвилю і по зерно у ViKreGo. Абсолютно гуманні парковки в центрі міста по 2 євро на годину. Випадково знайшли ще пивоварню (як завжди), тому залюбки повернулася б ще.

Півгодини від Фрайбурга до височенного 58 метрового віадука над ущелиною Равенна. Взимку тут відбувається один з найвідоміших різдвяних ярмарків з купою продукції локальних майстрів, звісно, відомих шварцвальдівських годинників із зозулею і щоб погуляти там потрібно замовляти і оплачувати паркомісце через інтернет. Ми того не знали, тому взимку так і не вдалося подивитися на це мікро-містечко, але у вечірньому сонці воно прекрасне. Віадук, до речі, повністю робочий і по ньому ходять поїзди.

Кінцевою точкою подорожі стала пивоварня Rothaus, за пілсами якої зараз упадає Нью-Йорк і Лондон. Було справді цікаво, ну і що, нічого дивного - канонічний ідеальний пілс, і ще більш ідеальний, як на мене, вайцен. Тут теж абсолютно не пасуть задніх і йдуть у ногу з сучасністю: екскурсії, тури, готель, ресторанчик, величезна крамниця мерчу (купила собі пивне желе і гостро-солодкий соус до грилю, і пін! Пін класчиної німецької пивоварні? - дайте два!), безалкогольні варіанти всього. До крафтових стилів не добралися, але я думаю це поки що. Інсталяція з канонічних шишок, які не просто шишки, а ваги на годиннику - шварцвальдському з зозулею, правильно, теж вражає розмірами. Всі любителі класики і просто хорошого пива, без снобизму, точно оцінять. 

Не кажучи вже про розкішні краєвиди лісу, які йдуть у комплекті дорогою сюди і назад.