Токіо, галасливий, оглушливий, швидкий, і одночасно одноповерховий, з цикадами і товстелезними кабелями (Лейн, Лейн) тиждень окунав нас в контрасти, але ми навіть не уявляли, наскільки разючим буде контраст в Яманоучі (Yamanouchi).
В останній день у Токіо ми майже впали в істерику, бо купуватися карткою в автоматі квиток на шінкансен не хотів, навіть після того, як ти 10 хвилин обираєш всі можливі опції - час, місце (якщо з бронюванням місця, а можна і без), основним квитком, додатковим квитком (там на особу видруковують 3 папірці - квиток основний, додатковий і місце, якщо ти його взяв). У шінкансені є 7 умовно вагонів з місцями і 2 з вільною посадкою, які дешевші, але якщо ти місця там не знайшов, доведеться стояти чи розсаджуватися в різні кінці вагона, якщо ви подорожуєте, скажімо удвох, а якщо у вас ще й валіза, то капці. Потім довелося постояти ще довжелезну чергу в касу, але квиток ми таки встигли купити. Трохи про транспорт і особливості варто почитати тут. Зазначу, що якщо ви купили собі пас на залізницю, ви з ним маєте пройти не через турнікет (бо це буде неможливо), а біля каси, де демонструєте його працівнику - до речі, з ним для вас бронювання місця безоплатне, не забудьте взяти цей додатковий квиточок. Погрузилися у вагони і помчав нас білий дракон у Нагано. У вікнах показували таке.
Чому ми взагалі попхалися у Яманоучі (станція Юданака)? Це десь рівно посередині ніде з єдиним підїздом. Але про нього згадував знайомий, який сказав, що там є пивоварня, сакеварня і тисяча онсенів. Все це там було, фоточки в інтернеті були гарні, плюс там ще гори, сніжні мавпи, що ще треба на день чи два? Тому ми забронювали дві ночі в місцевому Zen Hostel. До речі, оскільки був несезон (початок жовтня), то окрема традиційна кімната з татамі, але спільним душем і туалетом обходилася нам на двох в 40 євро за ніч, а крім нас на всіх трьох поверхах гостелу жило ще двоє людей, тому ніяких черг чи галасу, і це було суперзручно. Добратися з Нагано спеціальною лінією по спеціальному квитку (тільки готівка) - все вгору і вгору, крізь виноградники, яблучні і каштанові сади і гори. Все з каштанами - місцевий спеціалітет восени, обов'язково скуштуйте солодощі і несолодке щось.
У Яманоучі тебе всюди переслідує звук води. Чи це дзюркіт струмків, чи джерела з гір, чи рівчаки з водою з бань, чи ванни для ніг, чи дощ - вона всюди.
Послухати звук Яманоучі
Це маленьке курортне містечко, куди їздять влітку на вихідні і взимку кататися в гори, поблизу купа витягів, але в міжсезоння воно сонне і тихе і прекрасне. Воно виглядає як картинка з історичних лістівок, люди ходять у юката (які видають їм готелі), і це справді ідеальний напрямок для дводенного релаксу. У місці щось з 12 умовно-публічних бань. Що значить публічних - вони безкоштовні, але ключі від них у готелях і крамницях, які входять в місцеву асоціацію, і видають ключі лише тим, хто там зупиняєтся. Туди можна з татуюваннями. Всі вони роздільні, але в рьоканах можна винаймати окремі купальні і паритися одночасно і жінкам, чоловікам. Якщо ви проїздом, чи гостельні, як ми, можна купити квиточок у місцевому тур-інфо бюро, але онсен вам буде доступний лише один, а не будь-який. Всі вони, до речі, мають різні джерела і різну воду, яка, кажуть, помічна при різних недугах, одна - для тих, у кого проблеми зі шкірою, інша - для кращого травлення, тощо. До речі, квиток дійсний з 10 ранку до 16:00, але ми того не помітили і припхалися в 9й вечора, в надії, що вже всі розійдуться. Ну, нас не погнали в шию, а таки пустили, але будьте в курсі. Є три вільні і доступні бані для ніг, де можна їх попарити, а в одній просто ошпарити, тому будьте уважні й обережні (с).
Крім онсенів в Яманоучі є ще купа цікавостей, наприклад, в кожній бані чи храмі є спеціальні печатки і їх можна, як відмітки, збирати на спеціальному рушнику чи листівках на згадку. Є корзинка з яйцями, які варяться прямо у воді з джерела - лишаєш у кошичку 50 єн і береш собі онсенне яєчко ідеально зварене природою з м'яким жовточком (Kokuya ryokan). Трохи далі є парк снігових мавп, і всі кажуть - зачиняйте вікна, коли йдете, та й взагалі пильнуйте, мавпи люблять щось поцупити (хоча в несезон до нас ніхто не приходив волохатий). Є одна з найвідоміших і найбільший статуй Канон.
А потім ти бачиш на будинку отакий ліхтар і "чекайте, чекайте, а ну гугл!". І таки так, саме онсен у цьому селищі став прототипом до онсена у "Віднесених привидами" Міядзкі. Ось він. Kanaguya.
.
Ще в Яманоучі є одна з найстарших, найвідоміших і найкращих пивоварень Японії Тамамура Хонтен, яка спочатку виробляла лише саке, а згодом взялася і за пиво. Взагалі Яманучі - це якісь японські Кваси з термальними вправами, пивоварнею, річкою через все село, горами і тотальним релаксом, тільки до Квасів за 2,5 години зі столиці не доберешся. А подивитися ж таки є що.
Взагалі нам одночасно не пощастило і пощастило - в нашу подорож Японію знову догнав тайфун і він все рухався в нашому напрямку, але оминув. Ми заїхали в Яманоучі пополудні, небо сіре, трошки мрячно, поселилися в гостелі, лишили речі і пішли гуляти. А навколо - ні душі. Взагалі. І ось піднімаємося ми до Канон, і тут гучномовці розвішані на стовпах починають щось японською промовляти, і луна така трохи моторошна котиться горами. Я кажу: "вона таким тоном каже, наче насувається тайфун". На що мій розумашка і перекладає: "так, власне це і є штормове попередження про тайфун, всіх просять повернутися додому і зберігати спокій". І вся прогулянка починає нагадувати походеньки вночі з ліхтариком у дитинстві - страшенно цікаво, але лячно, що зараз щось трапиться. Нічого на щастя таки не трапилось, але коли на селище опустилися білі молочні хмари, які повзли за тобою, я в якомусь трилері, було і справді містично і трохи тойво.
Перший день влаштував нам просто фантастичний струс емоцій. Але ми таки поперлися у тап-рум Тамамури під назвою Farmhouse, бо дуже хотілося. Не розчарувало. Вгору, вгору, через ліс, поміж дерев, аж раптом абсолютно не типовий для Японії фахверк. Хазяйка сказала, що вибачайте, ми за півгодини зачияємося, бо попередження про тайфун, але пива наллємо, що ж уже. Пиво було прекрасним, як і домашній тофу з гострою олією. Взяли з собою пива, футболку, дякувати, що Lawson на станції працює цілодобово, голодними не лишилися ввечері.
А назавтра погода розвиднілася і ми рушили шукати мавп. Але це уже наступна історія.
Немає коментарів:
Дописати коментар