Почнемо розповідь з самого початку - оренди авто.Ми вирішили одразу після прильоту вирушити в путь і об'їхати Ісландію навколо, а останні дні подорожі провести в столиці - день на відпочинок перед півмарафоном, а далі туристичні гульки. Тому прокат шукали максимально близько до аеропорта, щоб не витрачати гроші і час на транспорт до видачі авто.
Прокат нашого Jeep Patriot на повні сім днів обійшовся нам майже у 1000$. Чому:
- брали близько до аеропорта
- взяли дві страховки - від піску і гравію
- коробка-автомат
- забронювали авто досить пізно, за півтора місяці до приїзду (у високий сезон!), тому доступні були звісно що найбільші і найдорожчі варіанти.
Механіка зекономить вам мінімум 150 баксів, раннє бронювання - цілком ще стільки ж, точка прокату, віддалена від аеропорту, важитиме теж. На страховці економити я все ж не рекомендую.
Авто ми брали у https://greenmotion.com. Враження змішані, якщо чесно. В листі нас ніхто не попередив, що прокат не на території аеропорта, а треба шукати хлопчика з табличкою, який трансферить з Кефлавіка до прокату. Поки ми це з'ясовували, хлопчик повіз інших замовників, яких в цей день було дуже, дуже багато - ввечері починався фестиваль Secret Solstice, на який приїхала непристойна кількість людей. Машин для трансферу не вистачало, в прокаті влаштувалася черга, машину нам в процесі поміняли, коротше кажучи, ми втратили дві години часу, авто було заброньовано з 10 ранку, а поїхали ми лише на початку першої. Плюс, як виявилося у найбільш незручний момент, у нашого джипа не було фаркопа. Точніше, він був, але лежав у багажнику. Відчеплений.
Але, врешті-решт, ми сіли, завелися, пристібнулися і вирушили назустріч своїй Великій Пригоді.
Перші години подорожі - це просто суцільний набір вигуків, тицяння пальцем у скло, тисячі розмитих фоточок на ходу - на ходу, бо в цей день нам треба проїхати приблизно 500 км, щоби заселитися в Акурейрі, і в процесі ще кілька зупинок.
У перший день я ще не знала, що стовпи білої пари на горизонті - не обов'язково гейзери.
Що затягнуті у білу і рожеву плівку "зефірини" сіна я бачитиму мало не щодня.
Що схожі на інопланетних загарбників брили сіро-зеленого моху оточують і погрожують захопити дорогу багато де (в цій країні).
Що синє море люпинів колихатиметься хвилями за ілюмінатором нашого космольота постійно.
Що конячки і овечки ще встигнуть мені набриднути (серйозно!). Я просто тихесенько, а іноді і голосно кричала "уіііііі!" і клацала камерою.
Про всяк випадок, я скопіюю шмат з попереднього допису про організаційні моменти сюди.
Що вам треба знати про дороги. Навіть перша (велика кільцева по всьому острову) не всюди вкрита асфальтом, майже всі двозначні, а тризначні і поготів - це гравій. Тому несамовито рекомендую брати під час оформлення прокату страховку від піску і гравію. Якийсь камінець, що вилетів з-під колеса авто попереду зробив нам тріщину в лобовому склі. Якби не страховка, це коштувало б нам дуже, дуже дорого. Піщана буря може застати вас неочікувано і теж попсувати обшивку вашого космольота.
Яку машину вибрати - якщо ви хочете проїхатися лише по колу по 1й дорозі - вам не треба брати 4х4. Якщо ви плануєте відхилятися, все-таки рекомендую розжитися машиною потужнішою за тойоту яріс. Бо на ный ви повністю маршрут нашого першого дня не подужаєте.
Як вибрати прокат - у всіх дуже різниться ціна, залежно від категорії авто, місць отримання/повернення машини, ліміту кілометражу (звертайте на це увагу!), включену/не включену стандарту страховку тощо. Коли ви оберете авто, подивіться різні прокати, порівняйте ціни.
Швидкість пересування - 50 км/год у населених пунктах, 80 км/год по гравію, 90 км/год по асфальту.
Пристібатися обов'язково всім, незалежно, де сидиш, і їздити з увімкненим ближнім світлом незалежно від пори доби, це ісландські ПДР.
Їздити не по дорогах суворо заборонено. Рослинність і грунти в Ісландії дуже повільно відновлюються, тому не варто їх нищити.
Гарно мати з собою мапу доріг паперову чи мобільну, найкраще - з позначеними на них заправками. Заправки переважно автоматичні з самообслуговуванням. На багатьох заправках є безкоштовна мийка. На заправках Olis (зелені з жовтим) завжди є безкоштовний інтернет. Ціни на бензин практично всюди однакові, немає сенсу вишукувати конкретну мережу, щоб зекономити, заправляйтеся завжди не на останніх літрах, бо можна не доїхати до найближчої заправки.
Уперше в житті я бачила однорядні мости і тунелі (одна смуга і періодичні "кишені" обабіч) , будьте уважні і на азїздах звертайте увагу, у кого пріоритет і хто кого має пропускати.
Корисне посилання: http://www.road.is/
Корисний апп (мапу Ісландії завантажте в нього окремо) з позначеними заправками, кемпінгами, оглядовими майданчиками і супермаркетами - http://osmand.net
Наша повна мапа
Перша зупинка на маршруті першого дня Кефлавік-Акурейрі - містечко Акранес. Ну як, містечко, найбільше у західній частині країни, на 6000 населення.
Перед ним буде платний тунель, проїзд - 1000 крон. У Акранес нас принадив маяк, точніше - два.
Вищий, Акранесвіті, працює і сьогодні, менший - відреставрований, історичний. Перший місцевий фото-клуб нещодавно зробив відкритим для публіки, працює, як музей, з 10 до 16 у літній час. Всередині змінювана фото-експозиція, коли ми були, якесь дівчатко грало на флейті. Найбільшим "моментом" було те, що я не очікувала зовсім, що на маяк можна буде залізти, власне, збиралася лише подивитися на нього і додати до колекції камінців-прапорів український. А виявилося отак - розпишися в книзі відгуків і лізь. Камінчик я все одно розмалювала. Якийсь чоловік, що стояв поруч глянув на мої художні потуги і обізнано зауважив "О, Україна!", чим мене спантеличив і приємно здивував. Як виявилося, прапор був йому добре знаоймий, бо він - німець, а наші збірні перетнулися у Франції:)
Далі знов повз океан, повз гори, повз луки (одночасно!), повз овець, конячок - на північ. Боргарвіркі - базальтове утворення 10-15 метрів заввишки. Згадується у нордичних сагах, як фортеця вікінгів, і зрозуміло чому. Фото геть не передає всієї величі цієї структури.
8 км на північ по однорядній гравієвій дорозі #711 з кількома сліпими підйомами і поворотами - і ви біля Хвітсеркур ("біла сорочка"). Скеля і справді виглядає накритою білою сорочкою, але сорочечка - результат життєдіяльності птахів. Легенди кажуть, що насправді ця брила дивовижної форми - троль, який хотів викрасти дзвони з місцевої церкви, але не встиг сховатися до сходу сонця, і воно перетворило його на камінь (ми ж всі знаємо, що тролям сонячні ванни шкодять). Мені особисто Хвітсеркур схожий на дракона, що пиє водичку. Добратися до нього від Боргарвіркі нескладно, головне не проїхати паркінг з кафе, бо до самої скелі ви на авто не під'їдете, треба прогулятися пішки. Крім споглядання цього фантастичного звіра, ви майже стовідсотково побачите морських котиків, бо на чорній піщаній мілині у затоці мешкає одна з найбільших колоній в Ісландії. Нам вдалося надибати шістьох, але вони були надто далеко для фото. Зате дуже вже близько ми підійшли до місцьгніздувань шалених полярних крячків - вони злітають щільною зграєю, кричать і кидаються так, що ми були вимушені ганбно тікати від цих не надто великих, але безстрашних на всю голову пташок.
Там можна просто сидіти і дивитися, але ще треба добратися до Акурейрі.
Виїжджаємо з тризначих доріг назад на першу, а попереду нас чекає серія "А, ти бачив, бачив, хмара зачепилася за гору і спить/бовтається на ній", і стіна дощу, в який ми пірнемо, як у море, видимість практично ніяка, "йдемо по приборах", але як той котик, випірнаємо чисті під Акурейрі, де погода нас тішитиме три дні абсолютно фантастичним небом.
Немає коментарів:
Дописати коментар