На край світу - Cabo da Roca

Мис Ро́ка, мис да Рока (порт. Cabo da Roca «Ка́бу да Ро́ка») — найзахідніша точка Португалії, Європи і в цілому Євразійського континенту, що видається в Атлантичний океан. Так каже вікі. Але що ця суха статистика може сказати про один з найкращих днів мого життя? Нічого. Ні-чо-гі-сінь-ко. Крім того, що він пройшов на краю світу. 

About beauty

Це з серії "а поговорити?"От скажіть, ви як ставитеся до мистецтва? Що викликає у вас захват і змушує серце пропускати удари? Від чого ви отримуєте естетичну насолоду?

Azulejo - кольорова луска Лісабона

14 days of sunshine

Періодичний Made-in-Ukaraine hunt

Вирішила, що періодично ділитимусь знахідками чудового, що роблять у нас. Так, це вже не супер нове віяння, але ми ж не про тенденції, а про хороше. І, якось зовсім не дивно, що все це стосується їжі.

Про Plateful я уже захоплено покричала у фб, тепер спокійно і врівноважено ще раз. Журнал дуже і дуже приємний. От саме це слово - "приємний". Бо він тішить і око, і усвідомлення того, що рецепти цілком придатні для використання в наших реаліях, і тим, що це не суто кулінарна періодика, а видання, що торкається красивого, здорового, смачного у різних проявах. Ніколи не бачена мною концепція побудови змісту в рамках 5 прийомів їжі - тобто обов'язково щось про сніданок, полуденок, обід, вечерю і підвечірок. І не лише про їжу, як харч, а й про їжу духовну, тобто "на поговорити". Я не кажу вже про фантастичні фото й ілюстрації. І помітно, дуже помітно, що робили "як для себе". Я страшенно втішена появою. Несамовито рекомендую шукати, читати і підтримувати. 38 грн. за номер

Флоренція. Пиво.

Не минуло й півроку - так останнім часом можна починати кожен допис з серії wanderlust. Хай часу зараз і більше, але не так багато натхнення. І тим не менш, а раптом же ж комусь стане в пригоді. Для вас, мої друзі-пиволюби.
Коли я сказала, що знайду пиво і в Італії, дехто крутив пальцем біля скронь - яке пиво в Італії, ти що, вино і просекко. Але хто шукає, той завжди знайде.

Почнемо з того, що у Флоренції навіть брюпаби є. Ми знайшли три. Один - як ведеться, випадково.

Birreria Artigianale Il Bovaro(Via Pisana, 3r) лишила дуже змішані почуття, бо ціни на їжу, і їжа в цілому дуже і дуже, такої смачної пасти з лісовими грибами і труфелями я не їла ніколи, але головним чином нас цікавило пиво, а воно... дуже специфічне, дуже. Не знаю, чим зумовлений такий дивний смак, може, вони воду з Арно неочищену беруть, але якщо в темному гіркота начорно обсмаженого солоду ще перебиває цей дивний смак, то у боку - ні. Власник і головний пивовар - явно прибічник окультизму, на стінах різноманітні символи, книжки, аромати на кранах (!) і побічні штуки. Загадкова місцина в цілому. Ціновий рівень середній, приймають картки.