Dream of me...

Я, якщо чесно, на всі ці зітхання "о, Тоскана!", "о, благословенна земля", і тд, особливо не зважала, ну що, хіба мало місць прекрасних на землі?
Але ні, всі ці пейзажі справді такі, що хочеться просто сісти і дивитися. І нікуди ніколи вже не йти. Або не виходити з вузького колодязя вулички завширшки в одне авто, про наближення якого сповіщає гул бруківки позаду тебе, по обидва боки якої - традиційні тосканські вілли. І це навіть ще не ті перехопили-подих-нема-як-вдихнути пейзажі десь у глубинці. Це просто на 5 метрів відійти від Флоренції і повернутися знов. Без слів.