Пригоди маленького міського величка 2.0.

Сьогодні ми з величком збиралися покрутити по Дротнінгхольму, але виявилося, що ні навколо палацу, ні взагалі по парку на велосипедах пересуватися заборонено О_О от і маєш. Хіба що попили кави з видом на палац і погагакали з гусочками. Їх там якісь незліченні кількості. Я так і не зрозуміла, чому не можна в гості до королів на колесах, але ми з величком все одно зробили коло шведською country-side. І, якщо чесно, це виявилося цікавіше за палацові сади.
Головне, замінити величок на останній станції в Броммі, щоб вистачило часу покружляти. Сонце крізь мереживо проріджених осінню гілок, запах вологого каштанового листя, свіже (аж навіть трошки пару з рота видно) повітря, і чомусь такий щирий непояснюваний захват, що аж серце вистрибує з грудей і хочеться плакати.