Це був один з найкращих днів, бо я страшенно люблю старі фортеці і дні, коли все починається гірше нема куди, а потім чарівно розрулюється.
Arse іберійською, Sagunt іспанською, Sagunto валенсійською, Saguntum латиною, невеличке містечко за 30 км від Валенсії. Дуже, дуже старе, з залишками римського амфітеатру 1 ст.н.е. і руїнами величезної фортеці. Звісно, нам туди треба було.
День з самого початку "не пішов" - рясний і неприємний дощ псував увесь настрій. Але гугл вперто показував, що у Сагунто не дощить, тому вирішили повірити.
Насправді, пригода почалася з того, що автобус 115 (жовтий, відходить від спеціальних міжміських жовтих зупинок, ми сідали неподалік від м.Факультатс) ходить трьома маршрутами а, в, с. І всі вони експреси, один йде до вокзалу в Сагунто, інший - у Порто-Сагунто, третій ще кудись, а різниця часова між ними пристойна. Ми подумали, ну скільки там від Порто-Сагунто до Сагунто йти, все одно в рамках одного міста. І поїхали. Проїзд 115 до Порто-Сагунто коштував 3,7 євро.
У вікні показували таке, і ми навіть повірили, що дощу не буде.
Оце хожий на замок з супер-маріо - монастир Пуч в одноіменному селі, кажуть, теж цікаве для відвідин місце. Але ми туди не попали.
Коли ми з пристойною швидкістю промчали повз фортецю і оцінили відстань, то подумали, гм... Ну ок, що там йти ті 8 км, якщо нема дощу.
Зате доїхали аж до морька, і побачили, як катаються з кайтами. Щоправда, небо почало серйозно псуватися.
Подивилися, поки вітром не почало зносити голову і накрапати, і, зібравшись з силами, рушили. Насправді, портова частина Сагунто, скажімо так, маловтішна. Так, там є парк, є частина новеньких таун-хаусів, але в цілому якось депресивно. Все однакове, сіре, школи, схожі на каземати, і багато, багато заводів і заводиків. Ця частина суто індустріальна, як не дивно. Хоча колись це було порто-риболовецьке селище, але в 19 стороіччі Порто-Сагунт перекваліфікувався на залізорудну індустрію.
Для повного щастя пішов дощ. Частину його ми перечекали, сховавшись у здоровий Carrefour, який трапився по дорозі, і, підозрюючи, що пообідати може виявитися нема де, ми розжилися в ньому свіжим хлібом, хамоном і м"яким сиром.
А дощ все не вщухав, тому ми потроху почалапали у бік Сагунто.
Нарешті, дотопавши до вокзалу і автобусної зупинки, ми записали, коли відходить автобус у бік Валенсії і пішли наступом на пагорб. Найстаріша частина міста була тиха і спорожніла - дощ, несезон і будній день, що, насправді, нас цілком влаштовувало.
І ось ми, нарешті, вибралися з недовгого лабіринту крутих підйомів, і почалася фортеця. Поки що навіть не вона, а очікування, передчуття її. Неприступної, захованої за тисячами кактусів.
На вході неочікувано виявилася маленька біла кабінка і втомлена жіночка з книжкою дала нам два квитки. На питання про ціну, так само втомлено відповіла "гратіс", тобто безкоштовно, чим нас здивувала до безмежності. Не дивлячись на те, що на квитках були номери - можливо, вони ведуть облік відвідувачів?
Оскільки 8 км нозями і підйом були трохи виснажливими, ми всадовилися на краєчок фортеці і влаштували собі бутерброди з того самого свіжого хліба, хамона і сиру. Це був, без перебільшення, найсмачніший бутерброд мого життя з отаким краєвидом. Навколо суцільні апельсинові поля, свіже повітря і вся наша величезна фортеця -близько кілометра завдовжки.
Що мене дуже подивувало, то це те, що на відміну від австрійських руїн фортеці, де все з огорожками і заборонами лазити, тут можна випиратися куди хочеш, як хочеш високо і тд, жодних обмежень, впадеш - сам дурний. Отакі фортеці мені до вподоби. І, власне, поки ми жували свій найсмачніший в світі бутерброд, небо розвиднілося. І там таке... Вибачте, їх буде багато, але жодну не можу викинути.
А так виглядає місто від амфітеатру, колись розрахованого на 6000 глядачів, зі сценою 54 м завдовжки, і практично не вцілілим, але ретельно відреставрованим, де зараз періодично дають вистави.
Англомовним дуже подобається назва цього будиночку біля амфітеатру - Ceramicas arse
Ми і не зчулися, як проходили більше 2 годин фортецею, тому попелюшками довелося мчати повз кольорові будиночки до зупинки, хоча у Сагунто є ще єврейський квартал, готична церква, неокласична ратуша і купа вузеньких вулиць, але хай це дістанеться тобі, наступний мандрівник до Сагунто. Але перевір, куди саме вирушає автобус 115 (від Сагунто до Валенсії 3,25).
Немає коментарів:
Дописати коментар