Про біг

Коли біжиш після довгої перерви, сам собі схожий на мішок з піском. На першому кілометрі важкий, непідйомний, може, навіть мокрий, але от розтрушуєшся, і пісок починає потроху висипатися, струмочками тече крізь щілини, і бігти легше і легше, а під кінець важчає знов, наче той пісок згребли і натулували у тебе назад. Але вже точно не весь, його менше, ніж було. І так щоразу, і щоб досягти легкості, треба не зупинятися. Біжи, біжи, витрушуй з себе пісок, пил і порох. Я довго збиралася про це написати, ще з літа, коли почала, але ніяк не складалося, і навіть зараз слів небагато, більше вражень. Я почала бігати, бо одного дня зрозуміла, що перетворююся на мішок. І влітку це був мішок, мабуть, з цементом. Одразу скажу, що я не бігала ніколи.
Але, щоб остаточно не покритися мохом при своєму офісному ненормованому режимі, коли весь спорт за графіком однозначно не підходить, біг виглядав єдино можливим варіантом руху. Головним було, о котрій би я не поверталася з роботи, не впасти на диван, а перевдягнутися і бігти. Це і  було першим кайфом - усвідомлення того, що я не ганчірка, оце відчуття подолання своєї ліні. Я, людина, якій попервах було важко бігти без упину хоча б хвилину, цілком комфортно бігаю зараз 5 км.
Другим кайфом було відчуття особистого дзену. Ці півгодини (лише півгодини, ці 30 хвилин неважко знайти в своєму дні) я не думала ні про роботу, ні про якісь халепи чи ще щось головоламне, лише "права, ліва, дихай носом". І це настільки перемикає, коли ти приходиш додому злий, знервований, змучений / ваш варіант, а з пробіжки повертаєшся спокійний і врівноважений.
 Мої спостереження:
- навіть якщо ти ніколи не бігав, то втягуючись поступово, можна робити це цілком комфортно. Я бігала з програмою C25k (на сайті www.c25k.com є розклад і російською, якщо шо)
- коли втомлюєшся, легше побігти кілька секунд на місці, ніж переходити на крок, чи ще гірше — зупинятися
- одяг для бігу — не банальне витрушування грошей, а справді вищий рівень комфорту. Навіть білизна, особливо взимку, має значення. Кросівки обов'язково на піврозміру більші за звичайний розмір взуття.
- чхати на те, як ти виглядаєш, коли біжиш, бо ти біжиш для себе, а не для краси
- на голодний шлунок бігати не варто. Організм потребуватиме енергіі, і не треба обманювати себе, що він почне одразу спалювати стратегічні поклади. Не буде.
 - з практичного і дівчачого — я схудла на 3 кг, і це з урахуванням того, що харчуюся я, як прийдеться, жеру на ніч, інколи на ніч — сир і пиво. Але вага починає сходити місяці через 3, не раніше
- бігаю з додатком www.endomondo.com, зручно
- немає нічого крутішого, ніж взяти кросівки у відпустку і бігати в нових краєвидах. Мої вже бігали зі мною Будапештом, Нюрнбергом і Мюнхеном, і ось-ось почапають в Стамбул. І ще дуже приємно, коли такі ж бігуни, яких дуууде багато там, махають руками, усміхаються і всіляко виявляють підтримку, просто пробігаючи поруч.

 Зараз я бігаю в кращому випадку 2 рази на тиждень у вихідні, відсутність світла таки дається в знаки... Але влітку, тричі на тиждень і рівномірно — цілком реально. І відкривати в собі нові можливості — це теж кайф ще той. Якщо є питання, спробую відповісти по мірі знань.