Голландія 4.1. Амстердам і пиво. De Prael

Комусь важко буде повірити, але, власне, Амстердам ми побачили лише на 4й день подорожі. Мені самій було дивно, аж поки ми не побачилися з ним особисто. Це місто мене просто не кликало. Не чекало особливо і зустріло похмурим небом, легким дощем і натовпами, шаленими натовпами туристів. Не моє місто. Захвату каналами, будиночками, велосипедами, вузькими вуличками вистачає на перші півгодини (ні-ні, я не кажу, що мені не сподобалося, сподобалося, але country-side набагато, набагато краще), бо потім вони виглядають однаковими.
Дим принесених у жертву богам конопель незримо, але відчутно кружляє над всім старим містом. Краще б каву хорошу варили, чи шо… Кофішопи нависають один над одним, а з вікон, закладених подушками звисають руки і ноги. От з одних дверей вивалюється веселе тіло, що регоче на всю вулицю, а за ним вистрибує білявка з вереском «Я же говоріла, тєбє нельзя курить!» Ні, не подоба. А як сказала одна дуже мудра жінка, будь-яку панну можна вилікувати від будь-яких комплексів, зводивши її на екскурсію у квартал червоних ліхтарів. І справді, видовище у скляних червоно-чорних вітринам можна вважати рекреаційною зоною, кілька прогулянок туди-сюди, і будь-яка замучена самоколупанням представниця прекрасної статі вважатиме себе красунею. Тим не менш, торги перед вітринами йдуть. Насправді, я навіть не помітила, що цей квартал почався, це просто перехід з однієї частини міста в іншу, який не оминути через всюдисущі канали. Отак йдеш собі, йдеш, попереду височіє стара кірха, аж раптом розумієш, що вікна навколишніх будинків, та й будинків навколо церкви – не вікна, а вітрини. І це весь Амстердам – дуже часто все зовсім не те, чим здається.

 Але пиво тут принаймні лишається пивом. Brouwersgracht, «Броварський канал», у 16-17 сторіччі був місцем розташування і процвітання численних складів спецій й інших експортних товарів, а також броварень, чому сприяло кілька причин – постійні поставки свіжої води (канал), прекрасний доступ до транспорту (канал) і головне – надзвичайно низькі податки на пиво. А оскільки у середні віки з питною водою було погано, всі пили пиво. Якийсь час пінний напій був солідною статтею експорту, до тих пір, поки податок не став повільно, але впевнено, збільшуватися, і пиво перестало бути прибутковим. Тепер усі ці склади перетворено на квартирні будинки, де помешкання одні з найдорожчих у столиці. Але повернемося до пива. Нині в самому Амстердамі варять пиво лише 4 мікро-броварні (навіть колишній завод гіганту Heineken тепер лише здоровезний екскурсійний простір): Brouwerij de Prael, Brouwerij t’IJ, Brouwerij De 7 Deugden (http://www.de7deugden.nl) і Wispe brouwerij (http://www.wispe.nl/bieren.html). На дві з них нам вдалося потрапити. Brouwerij de Prael (http://deprael.nl/, Oudezijds Voorburgwal 30) – дуже цікавий проект, який починався з двох ентузіастів-пивоварів, Арно і Фера. Один з них працював з людьми, що мали психічну історію, і саме це навело його на думку створити місце, де вони могли б працювати і таким чином отримувати необхідну реабілітацію, і поєднати це починання зі своєю мрією. А на соціальний проект отримати грант значно простіше. Так у 2001 році почалася історія броварні de Prael (тоді – de Pearl, виявляється, броварня з такою назвою вже була, то ж з’явилася нинішня назва, просто переставили місцями кілька літер). На отримані гроші придбали бродильні баки на фермі, а у збанкрутілого німецького брю-паба купили лагерні баки. Навіть заторний і варильний баки не нові. Все, що можливо робиться на броварні вручну – миття пляшок і стильних чорних кегів (зубною щіткою певні частини!), розливання (раніше “розливайка” була на 6, а тепер на 12 пляшок) і коркування пива, наклеювання етикеток… Все це дуже працезатратно, але в цьому і сенс проекту – дати роботу якомога більшій кількості людей (зараз кількість працівників сягає 80). Починалося все з одноповерхового приміщення, а зараз броварня займає і другий поверх, і ще частину прилеглого будинку, де розташувалася дегустаційна зала, яку використовують і як місце для всіляких подій, весіль включно. Солод використовують німецький. Над баками у рамках висять рецепти всіх сортів пива, кожне з яких назване на честь відомого голландського виконавця. Мелеться солод теж вручну. Вода – з водогону, бо нинішня вода вважається однією з найчистіших – а голландці кажуть взагалі найчистішою – у світі. Хміль – пресований. Дріжджі – різні для кожного сорту пива і закуповуються по всьому світі (австралійські, французькі, чеські…) Обсяги насправді не такі вже й великі, крім постійних сортів броварі варять сезонне пиво і пиво на замовлення (наприклад, останньою варкою було шоколадне пиво для шоколадної крамниці Metropolitan, звісно, туди ми теж навідалися). Екскурсія триває приблизно 30-35 хвилин, а за нею – дегустація (пропонується 1 пиво на вибір з 2), коштує 7,5 євро, стартує кожну годину (хоча, здається, ми прийшли десь посередині години і упали на хвіст парі з Америки, яким почали проводити екскурсію англійською – ми думали це нереально, бо сайт весь голландською, а на мейло-запит щодо мови ніхто не відповів). У дегустаційній можна і перекусити. Ель і вайс (Johnny і Heintje пропоновані до дегустації) нас особливо не вразили, а от Willeke (тріпль) і Willy (квадрупль) дуже цікаві. У крамниці при броварні можна купити стандартні й лімітовані сорти (по 1,7 євро пляшка) з симпатичними написаними від руки ярличками, як от молочний стаут чи ІРА, що теж дуже і дуже незле порадували наші смакові рецептори. В цілому дуже рекомендую. Цінова політика на прикладах: курячі крильця - 6 євро, мясні кульки - 5,50 євро, келих "Віллі" - 4 євро, "віллеке" - 3,50 євро Години роботи: дегустаційний зал щодня з 12 до 24 крім понеділка, броварня – з 9 до 17 по буднях. Екскурсії проводяться по вівторках, середах, четвергах і п’ятницях з 13 до 18 щогодини, по суботах з 13 до 17.