Перше. Зайці! Таке враження, що Гамбург – місто зайців, бо першого ми побачили неподалік від нашого помешкання, дорогою до Альстера, просто у дворі кількаповерхового житлового будинку, на дитячому майданчику. Спочатку я подумала, що то коте у кущах ворушиться, а потім зирк – та ні, зайці! Справжні, вгодовані такі, вухаті симпатичні зайці. У центрі міста! Але справжній шок у мене був, коли у розарії у Плантен-ун-Бломен (про парк буде згодом) їх стрибало ціле стадо. Щоправда, дуже швидко і нефотографічно стрибало.
Друге – пограйся у водія поїзда метрополітену! Практично все наше недовготривале перебування у гамбурзькому метро ми провели у першому вагоні, приклеївшись до скла носами. Так-так, кабіна водія відгороджена від пасажирів склом, трошечки тонованим, що дозволяє досхочу розглядати всі кнопки і важелі і бачити тунель очима водія. Дитячий садочок, я знаю, але так забавно!
І третє – кораблики! Не обов’язково кататися на туристичних катерах, щоб побачити Гамбург з води. Між кількома пристанями курсують кораблики - громадський транспорт (за посиланням маршрути і розклади). І якщо ви таки розжилися ГамбургКард (і я ще раз скажу, що це дуже зручно), то кататися на них можна досхочу, ходять вони досить пізно, тому можна помилуватися і нічним містом з води. У нас якось не склалося, тому хоч ви не проґавте. Ми почали з пристані на Альтоні, куди дійшли пішки після невдалого візиту на пивзавод Holstein.
Дорогою до причалів нас зустрічають отакі "Рибалки" авторства Ґерхарда Брандса. І от що мене не припиняло дивувати у Гамбурзі, це їхнє фантастичне планування/перепланування/введення надсучасної архітектури. От скажімо, з одного боку отаке
А з іншого отаке
Фантастична офісна будова Dockland (завершено 2006р) - уночі світиться і виглядає кораблем іншопланетян. Можна піднятися нагору сходами і подивитися на річку ще з такого кута.
Кораблики курсують Ельбою регулярно і за розкладом
На кожному є відкритий майданчик на горі і захищена склом кабіна зі столиками і стільчиками, в кожному є відсік для велосипедів.
Ну і від Альтони ми попливли 62 маршрутом у бік пристані Хафенсіті. Дорогою нам показували отаке:
Будівля історичного рибного базару - того, що працює по неділях з 6 до 10 ранку, на який ми, звісно, що не встигли, але всередину потрапили, але у геть неочікуваний спосіб, про який трошки згодом.
Підводний човен - музей.
Рікмар-Рікмарс - останній торговий вітрильник (щоправда, мотор у нього теж є, але тим не менш), корабель-музей, по ньому можна лазити і роздивлятися, що ми згодом і зробили
Оцей білий корабличок - теж музей
Як то кажуть, дешево і сердито, але задоволення повні штані. Тими ж корабликами ми наступного дня попливли до Бланкенезе, полювати на маяк, чекайте у наступних випусках.
Немає коментарів:
Дописати коментар