Вільнюс 7.0. Уночі

Якби ми не змерзли, як цуцики, і якби рученьки були не зі сраченьки, то світлин було б більше і краще. Але маємо, що маємо.

А ще мала б бути світлина невеличкого "виносного" кафе під великим деревом, де на столиках свічки, всі закутані у пледи, грає джаз, хтось танцює, хтось тихо розмовляє, але переважна більшість мовчки насолоджується. Але жоден апарат не здатний відтворити це так, як це було. І навіть моя пам"ять - жалюгідна луна тої миті у старому, казковому Вільнюсі.