Пекін 4.2. Гастрономічний. Як їсти?

Як не лишитися голодним у Китаї? Дуже просто: бути уважним і не вірити міфам, серед яких найрозповсюдженіші – про тотальну антисанітарію, повзучих і неїстівних гадів і ненормальні смаки китайців. Так, на ринках вам пропонуватимуть смажених скорпіонів, лялечки шовкопрядів й іншу екзотику, але будьте упевнені, що це все розвага для туристів, і самі китайці такого не їдять.
Смажені скорпіони на шпажках на нічному базарі Пекіна
І якщо гидливість не дозволить вам їсти вуличну їжу, яка в Пекіні на кожному кроці, знайте, що ви втрачаєте один із найвидатніших смакових досвідів у житті, тому що вулична їжа – булочки на пару з начинкою, млинці, фрукти у карамелі, абощо – дуже смачна і дуже дешева. І вам не треба заморочуватися меню китайською, досить тицьнути пальцем у бажаний наїдок, і вам його продадуть. Навіть якщо ви хочете булочку, начинку якої не видно (а їх продають видів 15), все одно мовою жестів можна порозумітися, і ніяких екзотичних видів м’яса вам не підсунуть, китайці дуже приязні і страшенно раді допомогти іноземцям. А щодо антисанітарії – їжу готують у вас на очах, і ви бачитимете, з чого і якими руками її готують, чого не скажеш про відвідини будь-якого ресторану навіть у нас. Тому ми сміливо пірнули у світ китайського фаст-фуду і не пошкодували. Особисто мене просто зачарував китайський глід у карамелі, на вигляд дуже подібний на райські яблука, а на смак щось середнє між яблуками і полуницею, абсолютно фантастична ягода, продається нанизаною на дерев’яну шпажку по 7-8 штук, коштує від 3 до 5 юанів (залежно від наповненості туристами конкретного місця), що на наші гроші приблизно 3,5-6 грн. Навіть якщо ви не подолаєте упередженості до м’яса і приготованої їжі в цілому, у Пекіні легко можна харчуватися самими фруктами, горіхами і овочами, які теж представлені у дивовижній розмаїтості і доступності. Той самий глід - скільки я його з"їла, я вам передати не можу
У цієї доброї тітоньки ми паслися на найсмачніших в моєму житті булочках - парових з начинкою з свинячого фаршу, бульйону і овочів

 У випадку, коли ви готові експериментувати і їсти у закладах громадського харчування, будьте готові до того, що більшість з них схожі на звичайнісінькі їдальні. Дивани, подушки, дракони і сотні ліхтариків – це все західне уявлення рестораторів про східні заклади, а в реальності все геть інакше. Ні, розкішні і пишні ресторани тут теж є, але це або туристичні обдирайлівки, або висококласні заклади для ділових переговорів, і т.д. Обираючи місце, де б пообідати чи повечеряти, звертайте увагу на кілька моментів. Перше, і головне – чи багато у закладі місцевих, це і буде ваш лакмусовий папірець. Китайці не їстимуть там, де дорого і несмачно. Друге – подивіться, чи є у закладі меню якщо не з англійським перекладом (до речі, не факт, що він буде бодай трохи зрозумілим, бо меню часто-густо переклад робить інтернет-перекладач, як отут), то хоча б з картинками. Це позбавить вас вибору навпомацки, і хоча б більш-менш підготує до того, що ви їстимете. Ніколи, я ще раз наголошую, ніколи не замовляйте по порції першого, другого і десерту на особу. Ви не подужаєте, даю гарантію. Порції настільки великі, що одним гарніром і однією м’ясною стравою можна наїстися удвох, а то й утрьох, дуже поширеним є варіант «з собою», коли офіціант приносить картонну чи пластикову коробку і загортає залишки (а то й добру половину) обіду, який можна доїсти уже вдома. Насправді, вибір можна робити на свій страх і ризик, але бажано бути хоча б трохи підготовленими. Я, наївна, думала, о, екзотика, буду всяку фігню цікаву їсти, а насправді екзотикою були ми, і всі офіціанти тільки й робили, що дивилися, як ми будемо їсти. Тому добре, що ми знали, як їсти пекінську качку, місцеві «пельмені», чи що таке «сторічні яйця», бо бути «дурним лаоваєм» неприкольно, хоча походження виправдовує, тим не менш :)
  Зліва направо: сторічні яйця з тофу, "пельмені", качка по-пекінськи (рисові млинці, овочі і соус в кадр не влізли)