Любек 2.1. Гастрономічний. Їсти і пити

Що мене найбільше вразило у любекських закладах – їх домашність. Вони абсолютно непретензійні, затишні, і кухня, і офіціанти там такі, всі приходять, як додому, замовляють без меню (яке, мабуть, не оновлюється сто років і існує лише для туристів, в одній з пивниць меню, яке нам видлубали з шухлядки, було вкрите пристойним шаром пилу – ніхто його не мацав уже сто років), сміються, теревенять, а при вході стоять тримачі парасольок з парасольками, якщо, не дай Боже, піде дощ, а гість без своєї. Все одно поверне.

У Любеку у нас було 2 спеціалізації – пивниці зі своїм фірмовим пивом і паби з гінесом (між іншим, найбільш імпортоване пиво Німеччини). Кажуть, що в середині 15-го сторіччя у Любеку було близько 180 (!) броварень, але зараз їх практично не лишилося взагалі. Трохи про пиво – німецьке в Любеку чомусь наливають по 0,2 і 0,4, після Баварії, де наливають 0,5 чи мас (літр) це було дуже і дуже дивно. Крім пива у чистому вигляді приблизно половина відвідувачів закладів п’є Alsterwasser – пиво з лимонадом або сиропами. Легенди виводять назву цього напою від озера Альстер у Гамбургу, чистого і прозорого, у Баварії цьому пивокомпоту є свій відповідник – Radler. Крім лимонаду можуть жахнути коли, і тоді це перетворюється на Diesel – а отакий нам подали в Café am Theater (www.cafeamtheater.de, Beckergrube 13-17), з персиками і сиропом (кафе італійського спрямування з купою пасти, піци і гігантськими порціями).
Харчуватися у закладах дорожче, ніж у Баварії (але там ми були два роки тому, цілком можливо, що ціни підросли). Найвідоміша (і, здається, єдина) пивоварня-ресторація – Brauberger (http://www.brauberger.de, Alfstraße 36), працює щодня з 17ї. Хороший заклад, хоча, я б віднесла його до розряду туристичних за рівнем цін і наповненістю відвідувачами, хоча наповненість може пояснюватися непоганими щоденними пропозиціями (не лінуйтеся їх читати, і вони, і меню є англійською) і загальної приємністю атмосфери – цегляні стіни, мідні чани і труби, а шоу з заміною пивної діжки на барній стійці – це щось, коли пиво закінчується, нову діжку котять з другого поверху по спеціальних рейках, а на стійку піднімають цілою системою важелів і канатів, краса просто. Пиво варять одного сорту, але подають його у різних варіаціях, з сиропами, міцнішими напоями і т.д. І пиво, між іншим, цілком гідне, хороше таке світле пиво, але без звичної гіркоти німецьких пілсів, його варять 4 дні на тиждень згідно закону про чистоту пива 1516р. Пиво можна замовляти і багатолітровими діжками, якщо заздалегідь. Їжа теж цілком достойна, порції пристойні (як і всюди в Європі), а якщо вам пощастить знайти групу з 6 осіб, або упасти на хвіст іншій групі, то можна ощасливитися екскурсією по броварні. Нам так не пощастило, але знайте, що таке є, коштує 7 євро з носа за екскурсію, дегустаційні келих пива і прецлик. На сайті є меню, можна ознайомитися з цінами і пропозиціями. Курять, якщо не помиляюся, тільки на терасі, беруть і готівку і картки. Хороше місце, якщо коротко. Buthmanns Bierstube (www.buthmannsbierstuben.de, Glockengiesserstraße 3 – 5) – у цей старезний, старезний, ще з 1697р. заклад, не пивоварню, але зі своїми особливостями, я закохалася одразу, вже 97 років там нічого не міняється, ці два маленьких, прокурених вщент зали – це машина часу, точно вам кажу, бабусин кришталь, смугасті шпалери і чорна стеля - мабуть, від диму не рятує ніяка витяжка. Саме тут меню нам дістали і струсили з нього пил, бо вочевидь ходять туди тільки свої, які і так знають, що наливають там 4 сорти пива, серед яких Löwenbräu Triumphator Dunkel Starkbier, який не наливають більше ніде, і Traditionsbier Lück. До речі, Lück – колишня любекська броварня, яку перекупили, і тепер пиво варять в Гамбургу, але воно лишається традиційним для Любека. Їжі, здається, тут не подають, але повну склянку солоної соломки на стіл до пива поставлять. Готівка. Дуже, дуже душевний заклад. Im alten Zolln (www.alter-zolln.de, Muhlenstrasse 93-95). Як зрозуміло з назви, це будівля - 1589 року - колишнього посту митниці. От саме та душевна домашня атмосфера, про яку я казала на самому початку, кілька залів, в одному точно не курять, літня тераса, великі вікна, старі темні меблі, свічки на столах, вечорами жива музика. Офіціантка спитала звідки ми, поділилася, що була в Києві 1982 року і згадала кілька фраз російською, яку вчила у школі. Кухня проста, без витребеньок, поживна і смачна, те що треба до кухля пива. Пива наливають кілька видів, у тому числі темне фірмове Zolln Dunkel, яке вариться спеціально для них. Розрахунок готівкою. До речі, на сайті http://www.luebeck-cams.de/ є камера, яка висить прямо над терасою закладу, тому можна комусь помахати ручкою, як будете там. Цікавий заклад Lübecker Nudelkontor (http://www.l-nk.de, Beckergrube 25), на цій «фабриці локшини» роблять пасту найрізноманітніших видів й інших виробів із тіста, готують на місці або пакують і продають для домашнього вживання. Не надто дешевий, але страви дня дуже нічого. Бармен явно з італійським корінням, дуже приязний, готують дуже смачно, інтер’єр невибагливий, але приємний, оплата готівкою. А тепер коротко про посольства Ірландії: ми знайшли їх три. Найсмачніший гінес був у Finnegan’s (www.finnegan-hl.de, Mengstrasse, 42) великий двоповерховий паб з живою музикою, найдешевшим і найсмачнішим гінесом (4 за пінту), у музикальні вечори потрапити проблематично (бо це п’ятниця), а в четвер ми були єдиними відвідувачами, крім трійки явно друзів дівчини-бармена, які пили разом на барній стійці. Найцікавіший гінес був у Tomas MacMahons (Untertrave, 98) – не знаю, яким чародійством його наливає бармен, але на піні лишається чіткий відбиток чотирилисника конюшини. 0,5 – 4,1 євро, теж два поверхи, жива музика, є пабові закуски типу традиційного пирога. Непогано, але програє попереднім двом по всіх фронтах. І найатмосферніший – If Kneipe & Bistro (Engelsgrube, 41) вочевидь бармен є власником і великим поціновувачем культури, і це такий маленький барліг для своїх – здоровезна стійка з тематичною музикою, жодної їжі, тільки питво, наливають правильними пінтами за 4,2 євро. Курять. Теревенять з барменом, сміються і п’ють. Хоча на деяких сайтах пишуть, що цей бородатий здоровань ще й кухар, але нам він їсти не пропонував :) Дуже цікавий маленький заклад, від таких або вернуть носа, або стають постійними відвідувачами. Лише готівка.