Якщо з вокзалу Франца-Йозефа сісти на приміську лінію S 40 (поїзд кожні 30 хвилин) або з того ж вокзалу, зупинки Хайлігештадт сісти на автобус 239 чи 241 (кожні 10-30 хвилин) то за 15 хвилин ви будете у симпатичному містечку, яке сховалося від Відня за пагорбом, вкритим виноградниками —
Клостернойбург. Живе в ньому близько 24,5 тисяч осіб, і,в цілому, як на одноденну, неспішну і медитативну подорож він цілком годний пункт призначення.
Головна перлина і оздоба цього гарного зеленого міста на березі Думаю, перша згадка про яке датована 1108 роком, —
монастир августинців, велична і розкішна споруда. Коли гілка Габсбургів розділилася на німецьку й іспанську, німецька лінія спроектувала монастир за зразком мадридського Ескоріалу. Але повністю задум у життя втілено не було, збудували лише одну частину з чотирьох запланованих, і на сьогодні монастир виглядає нео-готичним, а насправді є еклектичною сумішшю бароко, готики і нео-готики і романського стилю. І все це нереально красиво виглядає у вранішніх туманах — це я бачила знімки, за нашого візиту сонце шпарило так, що я думала, пропече дірку в голові, і це на початку жовтня. Насправді, у монастирі є на що подивитися, тематичні покої, бібліотека, знову ж, і винні льохи.
І вони чавлять, чавлять вино, які там пахощі!
На жаль, англомовна екскурсія лише раз на день у фіксований час, решта екскурсій німецькою, а ми мали лише півдня там, тому на монастир помилувалися зовні, а він ще й на реставрації зараз, що теж не сприяє спогляданню і неспішно потопали через місто на виноградники, дуже вже прониклися ними цієї подорожі.
Сам монастир має 25 га виноградників на прилеглих пагорбах, решта — приватні ділянки, на яких виноград вирощують місцеві. Монастирські землі виокремлюють у цілий "винний шлях" з мапою і відмітками, де яке вино, "просвітницько-інформаційними" табличками (читабельними на фото, до речі), з лавками і столиками на верхівці пагорба.
А крім того, в пику відомим таким містечкам, у Клостернойбурзі найбільша концентрація хойрігер (heuriger). Хойрігер — це ціла культура. Традиційно, це винарня, де вино робить хазяїн, і подає лише своє вино цього року (винний рік починається з 11 листопада), а на додачу можна перекусити чимось до вина, сиром, в'яленим м'ясом, тощо, тобто це радше “наливайка”, ніж повноцінний заклад, де можна поїсти. У цих хойрігер можна купити і молоде, і “старе” вино у пляшках, а ціни просто обійняти і плакати. Але халепа полягала в тому, що всі хойрігер починають працювати після обіду, тому нам так і не пощастило розжитися хенд-мейд вином. От цього Катцмаєра (яке прізвище, яке лого!) ми навіть знайшли у місті, але нікого не було вдома.
Другою за значенням місцевою туристо-цікавинкою є галерея Ессля, велика новобудова на березі Дунаю. Карл-Хайнц Ессль — засновник розгалуженої мережі bauMax (типу нашого Епіцентру) і меценат, зараз власник найбільшої приватної колекції сучасного мистецтва у країні. Коли повстало питання про експозицію, спочатку розглядали MuseumsQuartier у Відні, але через довгі суперечки стосовно потенційних змін в архітектурному ансамблі, Ессль плюнув і зробив окремий музей імені себе у Клостернойбурзі. Ну і для тих, кому цікаво, саме тут 1924 р. помер у санаторії Франц Кафка, зараз там встановлено меморіал, радше скромних габаритів. Там ми не були через брак часу.
Взагалі, я б рекомендувала їхати у Клостернойбург на цілий день — зранку можна оглянути цікавинки, монастир, галерею, або поки не спекотно -погуляти виноградниками, бо вони не захищені тінню, а ще там дуже старий ліс-заповідник, куди теж можна гуляти навіть в обід, дерева добре захищають від палючого сонця. А вже по обіді почати знайомство з трудами місцевих мешканців у хойрігер :)
Немає коментарів:
Дописати коментар