Fortnum & Mason & Fudge

Некоторые места вечны. Универмаг Фортнума — одно из таких мест, маленькое преддверие рая, сверкающее затонувшими сокровищами. Когда все цивилизации рухнут, «Фортнум» выстоит — вежливые швейцары, стеклянные люстры, последний, неприкасаемый, легендарный оплот веры. Мы вошли на первый этаж, минуя горы шоколада и когорты засахаренных фруктов. Воздух был прохладный и сливочный, ванильный, гвоздичный, персиковый. Надежда осторожно поворачивала голову то в одну, то в другую сторону, вдыхая аромат. Здесь были трюфели, икра, фуа-гра в крохотных баночках, огромные оплетенные бутыли зеленых слив в выдержанном бренди и вишни цвета моих найтсбриджских туфель. Здесь были перепелиные яйца, грильяж в шоколаде, «кошачьи язычки» в пакетиках из рисовой бумаги и сверкающие батальоны бутылок шампанского. Мы отправились в лифте на верхний этаж, в кафе, пили «эрл грей» из фарфоровых чашечек и хихикали, вспоминая пластиковый чайный сервиз «Поляны». Я бесшабашно, стараясь не думать о своих тающих сбережениях, сделала заказ на двоих: копченая лососина и яичница-болтунья на булочках, легких, как дуновение ветра, крохотные канапе с рулетиками анчоусов и вялеными на солнце помидорами, пармская ветчина с ломтиками розовой дыни, абрикосово-шоколадное парфе подобное нежнейшей ласке. — Если в раю так же хорошо, пусть меня заберут туда прямо сейчас, — пробормотала Надежда. Джоанна Харрис «Чай с птицами» - «Вера и Надежда идут по магазинам»
Інколи такі, не побоюся цього слова, культові місця змушують тебе жадати подорожі в їхньому напрямку, і хоча мені ніколи особливо не хотілося в Лондон (в Британію – так, але не те щоб аж конкретно у Лондон), але… І які ж у мене чудові колеги, вони таки привезли мені два пакунки чаю, і щастю моєму немає меж. А найкраще під нього подавати британські медові іриски, fudge, якщо бути точними, але колись ми у з’ясовували, що ж воно таке, і якщо зважати на складники і технологію приготування, то це таки іриски. 
Оригінальний рецепт: 
2 унції масла (приб. - 56 г.) 
2 ст. л. меду 
2 ст. л. води 
 1 фунт цукру (приб. - 454 г) 
 8 ст. л. згущеного молока. 
 Покласти все у товстостінну каструльку, тримати на повільному вогні і постійно перемішувати, аж поки не розчиниться цукор. Потім довести до кипіння і варити приблизно 10 хвилин, коли крапля суміші, опущена в холодну воду не утворюватиме м’яку кульку (238F/114С на кулінарному термометрі). Зняти з вогню і дати вистигнути, щоб суміш була теплою. Добряче збити, поки рідина не стане густою і кремоподібною, перелити у змащену маслом невисоку форму. Коли застигне, порізати на квадратики. 
 Моя помилка була в тому, що я тримала на малому вогні, поки суміш не почала кипіти, і на той час цукор ще не розчинився. Якщо у вас буде так само – знімайте з вогню, розмішуйте, потім повертайте, грійте аж поки цукор остаточно не розтане, інакше він потім почне кристалізуватися і буде на зубах, як пісок! Лише після повного розчинення доводіть рідину до кипіння і починайте виварювати. До потрібної температури моя іриска нагрілася за 7 хвилин. Форму я вистелила папером для випікання, він пречудово відстає від застиглої іриски. Ці прямокутники такі спокусливі… Але наступного разу тре буде нарізати кубики. І головне - до чаю, бо дуже, дуже солодкі .