Сказати, що я здивувалася результату пошуку "brewery" на мапі Кейптауна - нічого не сказати. Ми встигли побувати у 13, одна, найстарша пивоварня Африки Newlands Brewery Tours, була зачинена для відвідувань, дві закрилися за час ковіду, кооператив контрактний теж закрився, від однієї не дочекалися відповіді, бо тапрум тільки по запису працював, і це не всі! В цілому, вони розташовані досить компактно і зручно планувати кілька пивоварень на один день, щоб окучувати їх районами. Ще раз нагадаю, що всюди можна розраховуватися карткою, а чайові лишати, округливши на чеку чи додавши по бажанню певну суму до того, як вас розрахують. Просто кажете "зробіть стільки-то".
У плануванні обов'язково переконайтеся, що всі локації працюють у той день, коли ви збираєтеся їх навідати, щоб не спіймати облизня. Або ще краще - списатися з пивоварнями заздалегідь і уточнити на 100%.
У Вудстоку розташовано чотири, умовно п'ять, локацій, або флагманські тапруми, або безпосередньо пивоварні. Тут ми влаштували справжній паб кроул від місцини до місцини, бо вони всі, окрім останньої, розташовані максимум в 15 хвилинах пішки (а більшість - менше) одна від одної. дивувалися попередженням про "обережно ходіть навіть в день, ходіть, там де люди". Бо переважно уздовж основної артерії купа людей, дорогої забудови з охорогою, і в цілому дуже цивільно. До речі, тут компактно поселилися з тапрумами найбільші динозаври крафту: Darling Brew, Woodstock Brewery, Devil's Peak.
Darling Brew має великий, просторий заклад з крамницею. Багацько кранів (все своє), є флайти (два скомпонованих без можливості вибирати самостійно), спеціальні пропозиції на пиво і їжу, у будній день ми помітили багато людей на ланч. У меню пристойний вибір легких закусок і невід'ємна частина finger-food африканських тапрумів - jalapeno poppers - начинені сиром перці халапеньо у фритюрі, можуть бути опційно загорнуті у бекон. Це смачно, але пече! Ідеальне їдло, щоб його запивали великіми кількостями пива. Дуже сподобався неймінг пива, принаймні основної лінійки, яку ми скуштували: пиво натхненне рідкісними тваринами чи комахами. Дегустаційний сет виносять з картками до кожного пива, на яких вказано ттх й історію, крутий підхід, але вочевидь працюватиме лише для пивоварень, у яких стабільна лінійка, інакше задовбаєшся все це верстати і друкувати. Саме пиво дуже чисте, хрустке, я б сказала, видно, що його пиляли довго до ідеалу, з любов'ю. Як я уже дізналася згодом, після церемонії нагородження Африканського кубка пива, компанія варить не лише умовно безпечні сорти, але й цікаві вибрики.
Woodstock Brewery з тієї ж категорії довгожителів і піонерів. Варять також на місці. Попри явно октоберфестівський напрям оформлення закладу, пивна стилістика тяжіє більше до американщини, але без надриву. Усе пиво так само можна взяти тестерами (на свій вибір), є невелике, але цікаве меню, яке мене підкорило наявністю кісткового мозку, і який був фантастичним, так само як і свинячі реберця в карамельному соусі. В цілому, на диво, їжа лишила кращі враження, ніж пиво. Воно не було поганим, але не було таким чистим, жодне не хотілося взяти окремо повний келих.
Одразу скажу, що цей наш пабкроул відбувався у четвер, тому коли ми дісталися у Shackleton, пивоварня була відчинена, але пиво лише на виніс, як з'ясувалося, тапрум працює лише у п'ятницю (принаймні, в нинішніх умовах). Це нас трохи засмутило, але не надміру, бо пива ми все одно купили і полазити позаглядати у всі шпаринки нам теж дозволили. Варять на маленькій британській системі (знаєте, такі дуже упізнавані, обшиті деревом), банки розливають ручним кроулером, тому їх ми випили швиденько, щоб не спокушати долю. Пиво як дуже хороше, так і нутакоє, як майже у кожної пивоварні. Але тапрум у них дуже атмосферний.
Тапрум Salt River Devil's Peak розмістився на другому поверсі фантастичної будівлі, яка трикутна, і нагадує ніс корабля. І от цей ніс на другом поверсі суцільно з вікон, з яких видно навколишні вулиці і гори, плюс по периметру ще йде вузенька тераса. Враження просто ух, коли все приміщення заливає золотим призахідним світлом. Це єдиний заклад, у якого на кранах було гостьове пиво, але воно умовно гостьове, тому що гостьовий бренд варять на Devil's Peak. На превеликий жаль, через ковідку, в закладі не було ні бочкових релізів, ні цікавих банок/пляшок, а тільки постійна лінійка. Але ця колись передова крафтова пивоварня все ще має в загашниках цікаві штуки, це безумовно, тому як для ознайомлення маст. Ну і локація, знову повторюся, дуже, дуже класна.
 |
| А це, власне пивоварня, там проходив конкурс, і вона у геть іншому районі міста, куди я вам ходити не рекомендую |
Якщо взяти убер і гайнути з Солт Рівер у Пайнлендс (10 хвилин), можна потрапити у Hoghouse Brewing Company (тут ми машемо нашим Hoppy Hog, у них є родичі в Африці). Це крихітна локація - кафе, пекарня, пивоварня, крамничка всяких біо-еко товарів і BBQ коптильня. На превеликий жаль, знову через ковідку ми не потрапили на барбекю, але принаймні пива попили, і воно непогане. А портер з тамтешніми паштеіш де ната - це одне з найкрутіших поєднань, які мені траплялися, дуже рекомендую. Що радує, що їх ковідка не лише не підкосила, а вони використали цей час щоб розширитися нарешті, принаймні, це інфо мені принесла переписка з ними. Буквально в кільох хвилинах від пивоварні є крамниця для домашніх пивоварів BeerLab, де можна розжитися місцевим хмелем.
Наступна трійця умовно поруч, і переміщатися між ними доведеться на убері.
Banana Jam Cafe за сумісництвом Afro Caribbean Brewing Co. стала нашим першим пивним місцем Кейптауна, бо туди нас повезли після першого дня суддівства, на яке я потрапила практично з літака. Величезна кількість кранів, гостьових і власних, строкатий стилевий вибір, смачна пабна їжа, дуже рекомендую для відвідання, не кажучи вже про те, що їхній DIPA Space Llama став найкращим пивом Африки цього року. Їли і пили ми там уже після сутінків, тому фоточок особливо немає.
Jack Black Brewing Company - найстарша крафтова пивоварня країни, і попри те, що локація позначена як тапрум і ресторан, і працює всі дні крім неділі, не розраховуйте на їжу не в чт-сб, у решту днів вам хіба що наллють пива. Пиво, до речі, теж приємно чисте, хай і стримане. Це, до речі, єдина пивоварня, яка мала в арсеналі фреш-хоп пиво, що дивно, адже у них саме була осінь і свіжий хміль, і хмелярні навколо, але потім я знову згадала про грьобану ковідку. Локація дуже нагадує мені Лісопилку, багато дерева, бочок (для декору), відкрита тераса під інустріальним навісом, видно варочник, реберця і бургери в меню, маленька крамниця. Щоправда, асортимент більш стриманий і немає якихось відчайдушних експериментів. Але атмосферненько.
Patiala (не переплутайте ресторан і юридичну аресу, їдьте у Constantia Emporium) - це апскейл місце з невеликим, але добірним асортиментом власного пива і офігенною м'ясо і тапас-кесадія орієнтованою кухнею. Цінник буде вищим, ніж типовий, але це реально дуже смачно. Інтер'єр досить неочікуваний з відкритою кухнею, на якій постійно щось смажать і до стелі в'ється вогонь, м'якими кріслами, низькими столиками, і загальним виглядом наче ти десь у довіднику Мішлена. Мушу зазначити, що шоколадний портер був бо-же-ствен-ним. В цілому все пиво чисте, питке, навіть келербір, якому віриш, що він келер, бо бачиш танки.
В районі Вотерфронту я уже писала про Ukhamba, прямо навпроти ринку їжі ми випадково натрапили на Mitchell's Scottish Ale House, про який нам не підказав гугл, але ж я, як та свиня, що всюди знайде багно, точніше пиво. Пиво у них є як імпортне, так і місцевий масмаркет, а також кілька позицій свого. Нам не дуже пощастило, бо один з келихів був або непролитий, або пиво не пережило ковідки, але другий сорт був незлим, як відповідно назви. Знову таки, їжа була дуже смачна і пристойного розміру - хоча здається, у жодному з навіданих закладів ми не їли посередньо. Далі по великому бульвару і за стадіоном розташувався kwench - брюпаб і піцерія. Мають і своє, і гостьове. Можливо, нам не пощастило, але пиво було радше ні, ніж так.
У центрі є фірмовий тапрум Saggy Stone (сама пивоварня, такого ж естейтного типу, про який я розповім окремо, десь за 100 км від Кейптауна), який приємно дивує різноманіттям стилів, переважно безпечними, але раптово там були брют ІРА, а також темні лагери. Пиво непогане, хвалили їжу (але я вже казала, що схоже, треба постаратися, щоб знайти у місті щось несмачне). Неподалік Hudsons - The Burger Joint, з непоганими бургерами і власним пивом, яке їм варить хтось з місцевих, а за кілька кварталів - BEERHOUSE on Long, мережа, яка колись гриміла славою, але зараз трохи занепадає за свідченнями очевидців і враженнями від візиту.
Але це ще не все. Про ще три пивоварні, які все ще вважаються передмістям Кейптауна, у наступній серії.
Немає коментарів:
Дописати коментар