Всі порядні біргіки уже спланували першу половину року пофестивально, я точно знаю, що дехто вже сидить на квитках, а комусь їх навіть не вистачило - європейська хвиля, на відміну від американської і не думає вгавати. Квитки на фестиваль Pohjala в травні розійшлися за 3 години. Половина сесій на МВСС закінчилася в день продажів, зараз доступні лише одна сесія і дорожезні квитки на всі дні. Не кажучи про те, що на Cantillion Quintessencе минулого року квитки розібрали за 40 хвилин.
Бельгія, як фестивальний напрям, не те щоб дуже популярна, а даремно. Насправді, в одну подорож можна впихнути невпихуєме, або 6 фестивалів, різних і насичених. Наприклад, цього травня за 10 днів ми відвідали: мікро-фестиваль на 3 фонтейнен Bespelingen van het Lot, супер-нішевий Nacht Van De Grote Dorst, вельмивідомий, трохи нудний, але тим не менш Zythos, знову нішевий фестиваль червоних/коричневих фламандців Rondje Roodbruin, власний міні-фестиваль Cantillion Quintessence i Tilquin English beer festival (про перші три - тут, про фламандців тут і тут). Для тих, хто хоче повторити цей квест, нагадаю, що чотири -Nacht Van De Grote Dorst, Rondje Roodbruin, Cantillion Quintessence i Tilquin English beer festival - проходять раз на два роки, тому це вже у 2020-му. Про останній я взагалі якось не писала, тому виправлюсь зараз.
Раз на два роки (як з'ясувалося сьогодні) П'єр Тілкен збирає на своїй блендерії хороші британські пивоварні і робить це по-домашньому затишно і круто. Добратися до Tilquin не те щоб дуже складно, але там немає залізничної станції, і мінімум одна пересадка світить точно, можливо цим пояснюється той факт, що при вартості пива дешевшій ніж на землі Її Величності, людей було не те щоб натовпами. В цьому є і плюс, і мінус: плюс - ніхто не штовхається, не галасує, всіх зручно, комфортно і вистачає місця, мінус - пиво не продається повністю, і цього року, наприклад був додатковий захід з допивання, що загрожує майбутнім фестивалям. Організація проста і логічна, чим ще більш зручна, є квиточок - в нього входить келих, кілька фішок, буклет (гарно виконаний, але завеликий, я б робила менший, з інфо про пивоварню і привезені сорти), а далі фішки добираються на скільки хочеш пива. Келих (візуально півпінтовий) коштував 1-2 фішки, залежно від пива, але переважна більшість була по фішці (1,5 євро). Їжі небагато, але є, і можна привозити свою, мийники для келихів прості кулери, але що прекрасно - був кроулер, і можна було закатувати пиво, яке сподобалося, в банки. Пивоварні представляли їх співробітники, а не запрошені волонтери (які допомагали з організаційними речами типу подай-принеси), тому можна було і потеревенити. Ну, я і потеревенила, і як уже писала у фб, дотеревенилася.
Серед учасників було і нових особисто для мене імен, і кілька давно знаних і люблених, ніженьки мене самі понесли до стійки Siren, розказати, як я їх люблю, як не змогла опиратися солодким пісням з першого ж знайомства ще два роки тому у Вроцлаві на дегустації в Шинкарні, на яку ми потрапили абсолютно випадково. Віднедавна я практично нікуди не їжджу без візитки і кількох пляшок нашого пива, тому не оминула нагоди пригостити Кайла, з яким ми пробазікали десь годину про пиво і навколопивні штуки, нашим кокосом. Я тоді ще поняття зеленого не мала, що Кайл - це головний пивовар Сирен. Минуло місяці три, а то й чотири, і в мою скриньку дзенькнув лист від нього про те, що він нарешті відкрив пиво (тут я мало не втратила свідомість, бо злякалась, що з пивом встигло щось статися за цей час), і йому страшенно сподобався кокосовий профіль, і, якщо це не таємниця, як технічно/пропорційно ми добиваємося такого смаку. Ну а ми що, ми люди відкриті, то й розказали як, обмінялися враженнями про технологічні ідеї та рішення. І одним з речень цієї переписки було "ну то ви як будете в районі Лондона, не проходьте мимо, заходьте, щось зробимо разом". Може то було з ввічливості. Або вдячності. Звісно, я сподіваюся, що щиро. Але. Я не та людина, якій можна сказати таке без наслідків.
Кілька місяців листування, грудневий колаб у них і невдовзі чекаємо Кайла в Київ, варитися тут.
До чого це я - їздіть на фестивалі, це не лише приємно, але й корисно :) Якщо ж кому цікаво вирватися до бельгійського пивного лунапарку цього року, то це можна зробити не менш цікаво: цього року разом зі щорічним Zythos відбудеться черговий Tour de Geuezе, про який я в подробицях писала тут.
Немає коментарів:
Дописати коментар