Японія 4.2. Пиво. Токіо.

Я уже казала, що пиво - нетипове - почалося в Японії ще 20 років тому, але далеко не все воно пережило цей період, хтось закрився через якість (так, і в Японії це буває), хтось через неправильно оцінений попит, у когось не стало сил пережити фінансову кризу. Але за останнє десятиріччя у країні неозброєним оком помітно просто таки небувалий сплеск крафтової культури, і це пивоварні, які започатковують і місцеві, і місцеві спільно з іноземцями, й експати, й ті, хто переїхав жити у Країну сонця, що сходить, назавжди.

Знайти їх буде непросто.
Одне з джерел дуже корисної і цікавої інформації - BeerTengoku, онлайн гід англійською про японську крафтову сцену. На жаль, зустрітися особисто з Робом і подякувати йому за всю фантастичн роботу, яку він зробив, не вийшло, але, якщо ви їдете в Японію, то це ваше джерело №1. Особливо тому, що крім величезної мапи (хоча на ній є не все), у кожному огляді є перелік корисного: середня ціна на пиво і чи вказано в ній податок (о, це окрема забава, з'ясовувати, скільки ти врешті-решт заплатиш), чи є збір за столик чи ні, чи можна розрахуватися карткою, чи є вайфай. 

Друге джерело вимагатиме роботи на місці, бо це - друкований щоквартальний журнал 

Japan Beer Times, який часто-густо присутній у крафтових закладах, по кілька номерів, і - безкоштовний. Безліч цікавезої інофрмації ми знайшли саме в ньому. 

Третій варіант (уже давно відомий, але який забуксував цього разу) - списуватися з пивоварнями заздалегідь і просити поради/зустрічей/тощо. Цей варіант в японських умовах дає дуже неоднорідні результати, наприклад, можна таким чином познайомитися з кимось і отримати незабутній досвід, купу рекомендацій, а можна не отримати відповіді взагалі, чи то тому, що тебе ніхто не порекомендував, чи тому, що ніхто не говорить англійською - і таке теж буває. Треба визнати, що відповідають переважно іноземці, які варять в Японії. Але не завжди і не дуже оперативно, тому що абсолютна більшість пивоварень крихітні, з кількома членами команди, які просто не встигають робити усе, особливо відповідати на запити гайдзінів. Але принаймні, ніхто не забороняє вам написати і подивитися, що з того буде.

Що в основному п'ють японці? Та те ж саме, що й усі - лагер. Але тут ніхто особливо не париться, який саме лагер. У стандартних закладах у меню вказують чи вголос кричать biiru!(пива!) чи nama! (розливного пива!). Все. Ніхто не питає, це кірін, асахі, сапоро чи щось іще. Просто пива дайте. Визначити, що ти п'єш, можна хіба по брендованому келиху (якщо він такий), брендованих кранах чи якійсь фірмовій атрибутиці в закладі. І все. І його п'ють багато. Дуже. Побачити в будній день п'яного як чіп японця в офісному костюмі, який сидіть на борюрі, ногами на проїжджу частину, а поліцейський умовляє його йти додому - не рідкість. Переважно, вони похитуючись йдуть додому - японські навігаційні системи таки працюють. Додайте сюди, що ходити пити з керівництвом - обов'язкова програма твоєї роботи, а ходять в основному не в спеціалізовані пивні заклади, а там де є попити і поїсти, а значить - нама, і ви зрозумієте, що крафту в Японії непереливки з попитом, хоча все потроху змінюється.

У Японії немає якихось суто пивних екстра-витребеньок. Стилістично це світлі елі, ІРА, класичні стаути і взагалі окрема когорті британської класики типу майлдів і бітерів, багато бельгійських напрямів, дуже багато альтбірів. Дуже багато пива з добавками фруктів, цитрусів і т.д, що спричинено історично: якщо варити хаппошу, недопиво, де вміст солоду менший ніж 67% з усіма можливими додатками, то сама ліцензія і податки - дешевші. Дуже цікавий матеріал про "стиль" і його зміни, яких він зазнав цієї весни, можна почитати отут . Але сам факт лишається фактом. При цьому не можна сказати, що японське пиво позбавлене якихось локальних особливостей, тут вирощують і селекціонують хміль, бродять пиво дріжджами для саке, додають суто місцеві фрукти, наприклад, відомі каштани з регіону Нагано.

На що звертати увагу в закладах.
Ціна. Може бути як з податком, так і без, зазвичай пишеться десь на меню малесенькими буквами.
Збір за столик. В праймтайм - після 17:00, а інколи і взагалі весь час - деякі заклади беруть плату за столик, тобто, якщо ти хочеш сісти, доведеться викласти +300 єн в середньому за людину. На барі можна пити навстоячки без цього збору. Зазвичай, там де є збір за столик, приносять якийсь комплімент.
Обсяг. Зазвичай всюди пишуть M/L але ці літери можуть суттєво різнитися в мілілітрових обсягах, обов'язково перевіряйте.
Оплата. Будьте отові, що майже всюди доведеться платити готівкою. Термінали рідкість, а деякі не хочуть приймати українські картки.

Власне, мабуть, уже час перейти до пива. Про Spring Valley я уже писала.

У Токіо можна випити в мультитапах, у тап-румах пивоварень і навідатися в крамниці. Почнемо з останніх.

Власне, деякий крафт ви зможете купити навіть на поличках супермаркетів від 250 єн за банку. Але вибір там дуже обмежений і переважно це старі великі крафтовики.

Всі категорично радили, але ми так і не потрапили в Tanakaya (Toshima-ku, Mejiro, 3 Chome−4−14), але всі сходилися на думці, що це одне з найкращих і найстаріших місць, і найважливіше - один з найбільших асортиментів саме японської пляшки.

Night owl - цікава крамничка в житловому будинку, особливістю якої є розлив у гроулери. Поки що це єдина крамниця в країні, яка це робить. Крім гроулерів є пляшки і банки, переважно імпорт, але цікаві японські пощиції теж є. (1 Chome-8-3-103 Ebisu)

Мережа (3 крамниці) Beer-Ma має три локації, ми були у більшій (Kitasenju) і меншій (Kanda). В обох місцях це мультитап і магазин, але в обох випадках хіба що на імпорті пастися, бо місцевого пива там один маленький холодильник ну аж на 100 позицій і не те щоб найцікавіших до того ж.

Крамниця і мультитап Titans Craft Beer Taproom & Bottle Shop (3 Chome-3-53-7 Minamiōtsuka, Toshima-ku) має просто жирнючий асортимент крутого імпорту у пляшці й на кранах. Такого я геть не очікувала, і дуже раджу - якщо вам набридне шукати місцеве, хоча тут воно теж трапляється - навідатися. До того ж, власники прекрасно говорять англійською (бо це їхня рідна мова), і завжди приємно потеревенити з тими, хто розуміє. Ну і вклонитися за вибір. Дуже рекомендую. Фоточок немає, хоча ми були там тричі (бо жили за 200 метрів). Але дуже круто. При чому крім фантастичного пива там проходять івенти, тап-тейковери і meet-the-brewer, наприклад, було дуже круто познайомитися з пивоваром Stillwater.
В цінник включено податок, збору за столик немає, можна платити карткою, є вайфай. Ціна келиха (пінта) 1000 єн.

Буквально за рогом від них малесенький паб-пивоварня namacyaん Brewing (1 Chome-60-19 Minamiōtsuka, Toshima-ku), де чарівна і балакуча пивоварка варить зранку, а по обіді розливає пиво. Особливість - копчене пиво, якого є кілька видів, але все воно напрочуд збалансоване, не випирає і не вилазить сосискою з келиха. Їжа теж дуже смачна. Взагалі крихітний заклад одразу налаштовує на настрій "свого в дошку", цікаво спостерігати, як люди приходять, йдуть, всі здоровкаються з власницею, всі місцеві, теревенять про дітей і решту буденного. Симпатично. Вісім кранів, 4 свої, 4 гостьові.

Податок включено, збір за стіл є, картки не приймають, вайфаю немає, ціна за пиво 580/880 єн

Якщо рухатися далі по колу мапою, наступним закладом буде Baird Takadanobaba taproom (Shinjuku-ku, 新宿区Takadanobaba, 3 Chome−2−14). Один із закладів однієї з найстарших пивоварень Baird, всі їхні тапруми мають якусь тематику, тут по їжі - шпажки у фритюрі, всяке різне, але у порівнянні з іншими подібними закладами трохи дорожче. Пиво дуже, дуже годне, особливо з урахуванням, що на кранах періодично з'являються штуки як от дворічний барлівайн. На пиво точно рекомендую прийти, хіба що може неголодними. Англійською говорять помірно, але для стандартного порозумітися досить. Кранів 20 штук, плюс дві ручні помпи, на яких завжди стоїть британська каскова класика - в сенсі стильовому, все пиво тут однієї пивоварні. Baird - одні з мамонтів руху, уже більше 20 років на ринку, класика і експерименти, власна ферма хмелю, оцеусе.
Податок в ціні, збору за столик немає, є вайфай, карткою можна розплатитися, пиво 600/1100



Watering Hole  (Sendagaya, 5 Chome−26−5) неподалік Шінджуку цілком виправдовує свою назву, це місце де можна попити пива без викрутасів, але нам порадили саме цей заклад, як місце з хорошим вибором саме японського крафту. 20 кранів, одна помпа, трохи їжі, повна посадка в будній день, непоганий вибір в цілому, хоча імпорту теж вистачає. Оригінальне наповнення холодильника, дуже оперативний сервіс, приємний в цілому (хоча де в Японії знайти неоперативний неприємний сервіс, я не уявляю), непретензійне, просте. Не обов'язкова програма, але якщо ви поруч - чому ні. До речі. була суперздивована, коли мене зупинив хлопець і сказав, "о, а це ж ви у нас вчора в Хітачіно були, так?". Так, це була я. Напорадив, що скуштувати.
Податок в ціні, збору за столик немає, карткою можна розплатитися, 700\1100 і вище
  
Далі - Шібуя. Там просто купа всього, але ми зайшли в Mikkeller і були дещо розчаровані, враховуючи, що за день до того пройшов фестиваль їхній же, на кранах стояв винятково міккеллер і два японських пива. Усього розмаїття цікавого імпорту, цікавих місцевих сортів, як зазвичай - не було. А. І ось тут був найменш уважний і привітний персонал.

В інший бік від станції - тапрум Far yeast (2 Chome-6-8 Shibuya-ku). Цей концеп мене в цілому просто зачарував, як назвою, так і пивом, так і форматом тапрума. Дуже хороше, чисте, цікаве, як класика, так і незвичні штуки. Але мушу сказати, що це один з найдорожих закладів, де ми пили. Крихітні - на фото влізло все, поєднання пива і моно кухні - бао. Але супер стильно, зі смаком, сильно хотілося б познайомитися з ними поближче. Компанія стартувала в 2011 році з брендом Kagua, а потім і Far Yeast, який згодом дав назву всій компанії. Дуже багато колаборацій, міжнародних в тому числі.
Податок не включеоно, з 17:00 плата за стіл, картка є, вайфай є, 900\1100


Окрема вишенька токійського торту - RISE & WIN Brewing Co. KAMIKATZ TAPROOM (Minato-ku, Higashiazabu, １丁目4−2 THE WORKERS & CO). Лише після того, як я списалася з ними на фейсбуці, і мені далі контакти людини, яка говорить англійською і зможе з нами поговорити під час візиту, я поколупала трошки більше і з радісним подивом з'ясувала, що це саме та пивоварня, яку в японський глибинці заснував колишній нью-йоркець з прагненням перевикористання, економії і дбайливого ставлення до навколишнього світу, і зібрав він її зі стари вікон і дверей. Зараз там цілий комплекс з дегустаційною кімнатою, бочковим проектом, лабораторією дріжджів (!), яка займається інноваціними дослідженнями і розвитком. Гляньте на сайт, фантастично цікаво. Так от тапрум теж в цій темі - старі вікна, всі меблі - вторинне використання, більшість пива наливається в оборотну тару (гроулери, привіт!), використання у пивоварінні того, що могло б здаватися сміттям - наприклад, забирають шкурки цитрусів у реторанах і дають їм друге життя. Вся філософія і загальний підхід викликають дитяче захоплення. І на додаток ще й пиво хороше. Особливо порадували хейз і гозе. Але взагалі дуже файно. Їжа смачна, фірмова закуска - смажена солодка картопля (сацума). І страшенно привітний персонал, окреме знов дякую, Шізука. Це був надзвичайно приємний вечір, який запам'ятовуєш в основному через загальне враження, який увінчало споглядання Токійської вежі з даху тапрума. До речі, власне, вежа в 10 хвилинах, тому категорично раджу поєднати відвідини одного й іншого.
Можна розрахуватися карткою, податок включено в ціну, плати за столик немає.


Hitachino має в Токіо дві локаії, які навіть називається однаково - Hitachino Brewing Lab, тільки той, що на центральному вокзалі взгалі крихітний, а на той, що на Акіхабарі - трошки просторіший і більш комфортний (1f, 1 Chome-２５−４ Kanda Sudachō, Chiyoda-ku). Що мені подобається у японців - вони якщо називають лабораторія, то чекайте пробірки, й інші прибабахи. Підійшли з освітнім наміром, молодці. Є основна лінійка, а також менші варки, які варять на місці. Непоганий вибір пляшок, рідкісних бочкових релізів, повний набір мерчу, крамничка окремо, повний фарш ідеального тапрума, якщо коротко. Персонал говорить, але шкода, у нас було обмаль часу на теревені цього разу.
Немає плати за столик. податок в ціні, картка, вайфай.



Popeye (2 Chome-18-7 Ryōgoku, Sumida-ku) -  легендарне, навіть культове місце, якому уже 23 роки, і там пив ще Майкл Джексон, коли було 8 кранів. Зраз їх 70. Першокласний вибір пива, руні помпи, і так далі. Цей заклад був стартовим майданчиком для багатьох, багатьох пивоварень, які дебютували саме тут. Абсолютно простий типовий британськийпаб дизайн, купа плюшок, типу happy hour коли до вибраного пива можна безкоштовно взяти закуску, купони на 50% на аступний візит і тд. Власник все ще наливає особисто. Дуже приємний, завзятий і радо розповість і покаже все, навіть якщо скромно заявляє, що його англійська не дуже. Тут буде чим розважитися і пивним гікам, і просто любителям пива, які часто беруть пивну башту на 3 літри.
Бронювання за стіл немає, вайфаю немає, податок включено, картка.



Мережа Craft beer market вважається демократичною і лише в Токіо їх кілька, цей у Канда. Пиво і локальне й імпорт, досить цікавий, але "великий". Невеликий вибір їжі та закусок, в цілому досить непоганий варіант для ознайомлення. Нам попалося підкисше пиво, неясно. чи це проблема пивоварні, чи недомитих кранів, але враженн трохи підпсоване, бо перед відкриттям все-таки всі крани треба перевірити.
Податок включено, збір за столик є, але ціни при тому таки демократичні 480/780, картка.


Devilcraft теж досить стара мережа (знов Канда), фішка якої чиказька діпдіш піца і досить агресивна американська стилістика пива. Є теж щасливі години з 3 до 6, коли мінус 100 єн на келих. Непогана бібліотека з журналами. Пиво незле, але не вражає.
Податок включено, збору за стіл немає, картка, вайфаю немає, 650\1000



Через дивну сором'язлвість персоналу всюди ми не потрапилидо купи місць, в які хотилося б, але про яку ми дізналися згодом, плюс у багатьох дуже дивний графік роботи, тому туди ми не потрапили. Після ближчого знайомства на пивному фестивалі, я б зазирнула ще принаймні до
se Kadoya Brewery Taproom , Swan Lake Pub, Y.Y.G. Brewery & Beer Kitchen, IBU-Itabashi Brewers Unit, це як мінімум.