Люблін
став для мене містом парків на дахах, і
це прекрасно.
Абсолютно фантастична будова ТРЦ “Замкові тераси” - це найздоровіший ТРЦ, з бачених мною за все життя. Стримані форми, верхнє світло, мінімалістичні ліхтарі і луки на даху. Таблички з назвами рослин і туристичних пам’яток, які з даху видно. Штучний канал навколо підтримує “природність” проекту, і навіть всі вивіски і логотипи витримані в одній кольоровій гамі, щоб уникнути кричущого різнобарв’я. Незважаючи на багатосмугову дорогу поруч, видираєшся на вершечок і опиняєшся в голландських дюнах, лише вітер шумить, і не видно нічого, крім трав, лавок, палацу і архікатедри. Абсолютно неймовірні враження. Я б туди працювати ходила влітку, їйбо. Відро кави, ноут, шось м'яке під дупцю - а інтернет там і так є.
Подібний ефект справляє і Centrum Spotkania Kultur (www.spotkaniakultur.com), де нині розмістилися опера, виставкова галерея, ляльковий театр, кафе, ресторан, конференційні зали і пасіка на даху. Насправді, ще більше все це вражає, коли дізнаєшся, що проект було обрано в 1972 році (цей дизайн на той час — просто космос якийсь), але тільки от в 2015 будівництво завершилося. Цікаво, чи іржаві балки явно декоративного призначення - нагадування про тривалість будівництва, чи випадковий елемент? Наскільки змінився проект в процесі теж не вдалося знайти інформації, але кінцевий результат вражає. Чомусь не полишало враження, що я десь у Стокгольмі. Оглядові тераси менш мальовничі, ніж “Замкові”, але теж легко дозволяють уявити себе десь в подалі від міста. Вулики на газонах додають переконливості :) Шукала в тамтешній крамниці мед, але його або вже спродали, або взагалі не планували на розповсюдження, а пасіка лише для забави і мед весь іде бджоляру:)
Абсолютно фантастична будова ТРЦ “Замкові тераси” - це найздоровіший ТРЦ, з бачених мною за все життя. Стримані форми, верхнє світло, мінімалістичні ліхтарі і луки на даху. Таблички з назвами рослин і туристичних пам’яток, які з даху видно. Штучний канал навколо підтримує “природність” проекту, і навіть всі вивіски і логотипи витримані в одній кольоровій гамі, щоб уникнути кричущого різнобарв’я. Незважаючи на багатосмугову дорогу поруч, видираєшся на вершечок і опиняєшся в голландських дюнах, лише вітер шумить, і не видно нічого, крім трав, лавок, палацу і архікатедри. Абсолютно неймовірні враження. Я б туди працювати ходила влітку, їйбо. Відро кави, ноут, шось м'яке під дупцю - а інтернет там і так є.
Подібний ефект справляє і Centrum Spotkania Kultur (www.spotkaniakultur.com), де нині розмістилися опера, виставкова галерея, ляльковий театр, кафе, ресторан, конференційні зали і пасіка на даху. Насправді, ще більше все це вражає, коли дізнаєшся, що проект було обрано в 1972 році (цей дизайн на той час — просто космос якийсь), але тільки от в 2015 будівництво завершилося. Цікаво, чи іржаві балки явно декоративного призначення - нагадування про тривалість будівництва, чи випадковий елемент? Наскільки змінився проект в процесі теж не вдалося знайти інформації, але кінцевий результат вражає. Чомусь не полишало враження, що я десь у Стокгольмі. Оглядові тераси менш мальовничі, ніж “Замкові”, але теж легко дозволяють уявити себе десь в подалі від міста. Вулики на газонах додають переконливості :) Шукала в тамтешній крамниці мед, але його або вже спродали, або взагалі не планували на розповсюдження, а пасіка лише для забави і мед весь іде бджоляру:)
І конференц-центр поруч
Немає коментарів:
Дописати коментар