Мадрид справді вразив мене у самісеньке серце.
Величезний даунтаун з найрізноманітнішими будинками, вузькі закапелки вулиць, затишних сховків, лабіринт, який повністю дезорієнтує тебе, та і біс з ними, з напрямками - всюди, куди ти йдеш, всюди цікаво, гарно, всюди спокійні усміхнені люди їдять, п'ють, спілкуються, ця нескінченна дольчевіта заколисує, присипляє, видмухує з тебе твоє нервове сіпання, хапання за телефон, за фотоапарат, ти просто всотуєш в себе це глибоке небо, ці сліпуче білі стіни, цю брунатну цеглу, це все.
Старий і сучасний. Зелений і білий. Галасливий і безгучний.
Обов'язково ще раз і надовше.
Немає коментарів:
Дописати коментар