Північну Італію часто називають колискою крафтової пивної культури Італії. Саме тут, прямо під Турином, розташовано Le Baladin, а неподалік Комо - Birrificio Italiano, пивоварні, які стали першопрохідцями сучасного крафтового руху країни. Сьогодні пивоварень, комерційних, контрактних, малих, середніх - більше 1500. І як кажуть самі пивовари, це сміховинно, але і це минеться, адже попит, нудьга, і нешвидкі гроші самі відсіють зерна від плевел.
На превелике диво, в Італії є законодавче визначення birrificio artigianale (Legge 28.7.2016 n.154 Estratto art.35 e 36 Birra artigianale e filiera luppolo), що дає таке визначення: артизанальна пивоварня виробляє менше за 200 000 гектолітрів пива на рік (власного і виробленого на замовлення), є незалежною (юридично й економічно), має свої виробничі потужності (окремі від інших пивоварень), не працює під ліцензією, виробляє непастеризоване і не мікрофільтроване пиво.
Ще неможливо не зауважити, що італійці пропхнули в BJCP власний стиль - Italian Grape Ale. Але самі визнають, що це суто іміджевий крок, бо базовим пивом може бути що завгодно, "просто додай виноград". І від того, який виноград, коли, як багато і в що додати, кінцевий результат може бути яким завгодно, і спільним буде лише те, що це пиво, і в ньому є виноград. За цей візит я скуштувала мінімум 4 IGA, і жоден зі зразків не був подібним до попереднього.
Нашою першою зупинкою на два дні став Турин.
Два моменти впали у вічі у Турині, і треба визнати, є підозра, що це загальнонаціональні тренди, бо ми помітили це всюди:
1. Використання ручних помп. Звідки вони беруться, з Англії? Але в кожному закладі стоїть по 2 ручні помпи, з яких ллють пиво під власним тиском, малокарбонізоване, а подеколи - і значно вищої температури, ніж решта кранів.
2. В кожному закладі є гроулери, і ціни на пиво "з собою" разюче відрізняються від проливних. Наприклад, у Баладіні 0,33 коштує 4,5Євро, а літр з собою - 8.
А тепер конкретно Турин.
Перша крамниця розташована неподалік вокзалу LoSfuso (Via Pastrengo, 3, losfusotorino.it).
Є три крани, можна випити пива на розлив, але переважно вони для наповнення 1 і 2-літрових гроулерів дивної форми (ми бачили такі пляшки лише у Литві один раз, але це було пиво, а не порожня пляшка). Найцікавіше, що у всіх закладах Турина в такі ж пляшки (подеколи із посиланням на ЛоСфусо) наливають пиво з собою. Цікавий вибір італійського, переважно, локального, пива, і неабиякий вибір імпорту з усього світу, навіть Канади, включно з моїми особистими улюбленцями естонцями Pohjala, норвегами Lervig, та іншими гідними представниками пивної сцени. Кожну пляшку з представлених на стенді можна спожити прямо на місці, є два столики, а всі пляшки, крім експозиційних, стоять у холодильнику. Можна розплатитися карткою.
Друга крамниця TripelB (Via Valprato, 68, tripelb.com) означає три B = Best Belgian Beer. І посперечатися з цим важко. Не дивіться, що розташована вона в історичних доках, до яких треба йти, і район не те щоб сильно привабливий, але це унікальне місце. По-перше, пиво й справді виняткове. Від класики до найновіших молодих пивоварень. По-друге, на кранах у них зазвичай якісь навіжені ексклюзиви, які дістаються завдяки особистим стосункам з пивоварами, які регулярно приїздять на зустрічі з поціновувачами, розповідають про своє пиво і пиво в цілому. Це реально хоробрий (ну серйозно, робити в Турині суто бельгійську пивотеку?) проект, освітній і гедоністичний водночас. Робота його власників не обмежується продажем пива і лекціями, це і спільні проекти, і мікро-фестивалі, і т.д. Та хоча б поговорити з обізнаними людьми завжди приємно. Абсолютний must-visit. Це не лише про пиво, але й про культуру і спільноту, безумовно.
Завдяки пораді і допомоги Давіде, з яким ми протеревенили у TripelB дві з половиною години, наступного дня ми вирушили у Black Barrels (Via Principessa Clotilde, 98e, blackbarrelsbeer.com). І тут я просто покажу вам кілька фоточок, бо Ренцо - а якщо вам це щось скаже, це людина яка запустила Panil - нарозповідав нам стільки, і напоказував, і налив, і сказав, що, власне Panil буде по дорозі, і забезпечив нам найкращий сніданок днянародження ever, що я напишу про це окреме розлоге простирадлопро цей клан повелителів діжок для BeerBox і для вас трохи згодом. Єдине, що вам варто знати уже - цей досвід не можна пропустити. Розклад роботи на гуглі є, якщо буде зачинено, тисніть на дзвіночок.
З закладів нам порадили Dogana Torino (Via Rocciamelone, 12/a), туди ми не встигли, бо розклад не дозволив, але навідали два наступні.
У Bici & Birra (Corso Regina Margherita, 108, biciebirra.com) ми опинилися у перший же вечір по прильоту, бо поселилися, як виявилося, неподалік. Маленький закапелок, що поєднує продаж велопричендалля і велосервіс з повним пива холодильником і 8 кранами. Розливне пиво ще більш-менш притомне по вартості, але пляшкові цікавинки дуже дорогі: середня вартість чогось кислого - 15 євро за 0,33 (при тому мені вдалося скуштувати одне з пив на розлив у наступному закладі, і зізнаюся, мені було б дуже шкода грошей, якби я його все-таки купила). Можна оплатити карткою. Середня вартість маленького келиха пива - 4 євро. Говорять англійською через одного.
Тут є дві пивні спеціалізовані крамниці, а також кілька філій Eataly, де можна розжитися не лише локальним пивом, але й імпортом і помилуватися на картину, якої я не бачила більш ніде, поки що: місцеве пиво коштує дорожче за імпорт. Є кілька пивоварень, брю-пабів, спеціалізованих закладів, але звісно, за такий короткий час окучити все маломожливо.
Перша крамниця розташована неподалік вокзалу LoSfuso (Via Pastrengo, 3, losfusotorino.it).
Є три крани, можна випити пива на розлив, але переважно вони для наповнення 1 і 2-літрових гроулерів дивної форми (ми бачили такі пляшки лише у Литві один раз, але це було пиво, а не порожня пляшка). Найцікавіше, що у всіх закладах Турина в такі ж пляшки (подеколи із посиланням на ЛоСфусо) наливають пиво з собою. Цікавий вибір італійського, переважно, локального, пива, і неабиякий вибір імпорту з усього світу, навіть Канади, включно з моїми особистими улюбленцями естонцями Pohjala, норвегами Lervig, та іншими гідними представниками пивної сцени. Кожну пляшку з представлених на стенді можна спожити прямо на місці, є два столики, а всі пляшки, крім експозиційних, стоять у холодильнику. Можна розплатитися карткою.
Друга крамниця TripelB (Via Valprato, 68, tripelb.com) означає три B = Best Belgian Beer. І посперечатися з цим важко. Не дивіться, що розташована вона в історичних доках, до яких треба йти, і район не те щоб сильно привабливий, але це унікальне місце. По-перше, пиво й справді виняткове. Від класики до найновіших молодих пивоварень. По-друге, на кранах у них зазвичай якісь навіжені ексклюзиви, які дістаються завдяки особистим стосункам з пивоварами, які регулярно приїздять на зустрічі з поціновувачами, розповідають про своє пиво і пиво в цілому. Це реально хоробрий (ну серйозно, робити в Турині суто бельгійську пивотеку?) проект, освітній і гедоністичний водночас. Робота його власників не обмежується продажем пива і лекціями, це і спільні проекти, і мікро-фестивалі, і т.д. Та хоча б поговорити з обізнаними людьми завжди приємно. Абсолютний must-visit. Це не лише про пиво, але й про культуру і спільноту, безумовно.
Завдяки пораді і допомоги Давіде, з яким ми протеревенили у TripelB дві з половиною години, наступного дня ми вирушили у Black Barrels (Via Principessa Clotilde, 98e, blackbarrelsbeer.com). І тут я просто покажу вам кілька фоточок, бо Ренцо - а якщо вам це щось скаже, це людина яка запустила Panil - нарозповідав нам стільки, і напоказував, і налив, і сказав, що, власне Panil буде по дорозі, і забезпечив нам найкращий сніданок днянародження ever, що я напишу про це окреме розлоге простирадлопро цей клан повелителів діжок для BeerBox і для вас трохи згодом. Єдине, що вам варто знати уже - цей досвід не можна пропустити. Розклад роботи на гуглі є, якщо буде зачинено, тисніть на дзвіночок.
З закладів нам порадили Dogana Torino (Via Rocciamelone, 12/a), туди ми не встигли, бо розклад не дозволив, але навідали два наступні.
У Bici & Birra (Corso Regina Margherita, 108, biciebirra.com) ми опинилися у перший же вечір по прильоту, бо поселилися, як виявилося, неподалік. Маленький закапелок, що поєднує продаж велопричендалля і велосервіс з повним пива холодильником і 8 кранами. Розливне пиво ще більш-менш притомне по вартості, але пляшкові цікавинки дуже дорогі: середня вартість чогось кислого - 15 євро за 0,33 (при тому мені вдалося скуштувати одне з пив на розлив у наступному закладі, і зізнаюся, мені було б дуже шкода грошей, якби я його все-таки купила). Можна оплатити карткою. Середня вартість маленького келиха пива - 4 євро. Говорять англійською через одного.
Найбільший вибір розливного пива в місті - у Open Baladin Torino (Piazzale Valdo Fusi), одному з 40 фірмових закладів Баладіна по всій Італії. Плюс-мінус 40 кранів, невеликий вибір їжі і дуже людно. Все пиво по 4,5 за 0,33, за винятком якихось бочкових, суперміцних чи ще якихось нестандартних пив. Сервіс швидкий, уважний, місцями надто уважний, що межує з настирливістю, але що поробиш, вочевидь, їм хочеться просувати пивну освіту. Швидко. Картка. Без варіантів, навіть якщо не на Баладін, то на купу гостьового пива. Їжа недешева, але велетенських розмірів.
Немає коментарів:
Дописати коментар