Підходили ми до цієї величезної конструкції - 58 кілометрів завдовжки, найвища арка - 65 метрів - кругами і пішки, а взагалі, можна під'їхати на 702 автобусі, щоправда, пофотографувати з відстані уже не вийде.
Затишний і маленький дворик музею води, одним з чотирьох об'єктів якого і є акведук Aqueduto das Águas Livres (http://www.epal.pt/EPAL/en/menu/water-museum/presentation/history, вівторок-субота з 10 до 17:30, вартість квитка 3 євро з носа). Приязний дядечко ненав"язливо каже "Туалет отам, а то більше кілометра в один бік..." Турботливий такий ^_^ Краєвиди згори - суміш індустріальних і черепиці, акведук зараз над великим транспортним вузлом, а раніше був над річечкою. Насправді, я думала, що він старий-старезний, але ні, будували цього велетня з 1732 по 1748 рік, і слугував він не лише водяною артерією, але й мостом для всіх, кому треба було перетнути долину. Навіть зараз є квитки на місяць. А от водичка більше не тече, 1967 року акведук вилучили з системи водопостачання. Щоправда, він і досі лишається не лише однією з візиток міста, а й просто видатною гідравлічно-інженерною спорудою.
Частини акведука можна зустріти і просто в Лісабоні...
...і дорогою до Сінтри.
З акведука дуже добре видно, скільки занедбаних будинків у долині, вочевидь тих, які нікому було відновлювати після землетрусу. В основному стоять стіни, а дахи провалені і всередині уже ростуть дерева. А оцей будиночок просто вкрав моє серце. люблю такі, тонкі.
Немає коментарів:
Дописати коментар