My guilty pleasure

А давайте поговоримо про їжу?

Ось уже другий день я лівою половиною обличчя скидаюся на старого доброго Арні - щелепа у мене квадратна, бо я стала менш мудрою на один зуб, а звідси і харчування через соломинку йогуртами і зупками. Ну, і звісно, йогурти і зупки теж можуть бути непоганими на смак, але... Я остаточно зрозуміла, що ніколи не зможу ставитися до їжі, як пропагують адепти прекрасної фігури, як до "палива для організму". Ну не можу я. Тому ніякі дієти мене не порятують. Я ніколи не зможу їсти їжу, якою б мегакорисною вона не була, якщо вона мені буде несмачна. Не знаю, які незворотні процеси сталися в моєму мозку з часів дитинства (тоді в мене з плясками і бубонами можна було запихнути практично все, що завгодно), але тепер практично найбільше буденне задоволення - з'їсти щось смачне. Чи бувало у вас так, що сидиш на роботі, злий, лихий на весь світ, і тальки й мрієш, як приїдеш, дістанеш з холодильника отщось і з'їси? І життя одразу набуває яскравіших кольорів. Я заїдаю нерви і стреси. Я готова відмовитися від якоїсь шмоточки на користь дорогого, але смачного продукту. Або демонструвати чудеса логістики, щоб дістати щось смачне десь з тридев'ятого царства. Я можу годинами говорити про їжу, а якщо під смачну їжу, то взагалі безкінечно. Із величезним задоволенням, хоча, зізнаюся - інколи з осторогою, куштую нові продукти. Перед кожною подорожжю я заздалегідь дізнаюся про місцеві спеціалітети і відмічаю на мапі броварні, сироварні, тощо.

Але при всьому цьому я практично ніколи не буваю в наших ресторанах. Ніколи б не погодилася стати кухарем, бо це пекельний труд, і убити в собі любов до куховарства я не хочу. Все ще люблю гарні книжки рецептів, але більше - книжки гіди по спеціалітетам країн, найвідоміших закладів з історією, і вже наприкінці - трохи рецептів. На жаль, таких небагато.
Тішуся, як мала дитина тому, що у нас потрошку розвивається малий бізнес (нелегальний у більшості своїй, на жаль, але це минеться, маю надію, люди змінять своє ставлення до податків, сплачувати їх буде легше, а санстанція нарешті змінить древні підходи до процесу), пов'язаний з їжею. Що люди змінюють крок за кроком (хай по одному, але) ставлення до місцевої їжі, локальних продуктів, нарешті і до нас докотилося.

Дуже хочеться створити якийсь унікальний проект, але поки що ідей немає, або всі, що були, уже хтось робить. Але я не здаюся :) Оце от тільки зійде флюс, з'їм щось страх-яке-смачне і одразу з'явиться натхнення.

А як у вас з їжею?