Пригоди маленького міського величка 3.0.

Я зовсім забула, що недорозповіла вам про пригоди маленького міського стокгольмського величка. На третій день мій коник (який там потрапив під руку) мене ненавидів, бо я заперла його у ліс. Ну як, ліс, не те щоб дуже і зовсім ліс, але не міські асфальтовані доріжки точно. Щоправда, цього шматочка було зовсім трошки, бо дороги у Швеції практично всюди і-де-аль-ні. Ну, на фото помітно. Але коли ти пхекаєш, пітнієш і преш вгору на величку з трьома передачами, а повз тебе - вжуууу - пролітає шосейник, одночасно в голові борюкаються дві думки "ой, злякалась, як же ж швидко" і "от дурепа, понесло тебе". Тим не менш, краєвиди компенсують усе. Бутерброд зжувала на березі гарнесенького відпочинкового місця Хеласгарден, а потім таки в ліс. Менше слів, більше картинок, 26 км.