Кожен, хто хоч якось цікавиться пивом, чув про Бамберг. Бамберг, місце, де і понині живе справжнє копчене пиво, місто, де кількість броварень на метр квадратний найвища в світі, з найбільшою кількістю історичних броварень, і т.д., і просто дуже красиве містечко. А ще це місто лінгвістичних забавок, принаймні, мені страшенно подобаються ці франконські фасла (пляшка), зайдла (келих 0,5), штюбла (шинок), хофла (двір) шленкерла, шугла, шлотфергла (види пива) й решта ла-ла-ла :)
Копчене пиво (smoked bier/rauchbier/ітд) взагалі можна назвати атавізмом у світі пива. Колись, дуже давно, практично все пиво було копченим, адже практично весь зелений солод сушився на відкритому вогні і напувався копченими ароматами від багать. Але прийшла індустріальна революція, технології просунулися уперед, і ніхто вже не заморочується таким способом сушки. І лише в кількох місцях копчений солод все ще коптять на відкритому вогні, і те, на якому дереві його коптять (переважно бук у Бамберзі), надає йому унікального локального характеру.
І про Бамберг, кілька порад: більше половини броварень – одночасно шинки і гостині двори, тобто, за цілком помірні гроші можна і переночувати там, для повного занурення в атмосферу. У більшості з них кухня не працює в обід. Деякі взагалі не працюють в неділю. Тому все-таки, найкраще для візиту вибрати будній день, і туристів буде менше. Зазирніть обов’язково в Інфоцентр (http://www.bamberg.info/, Geyerswörthstraße 5), там можна безкоштовно розжитися прекрасним буклетом про пиво, з нанесеними на мапу броварнями у місті й околицях, з описом, годинами роботи, тощо. Якщо погода дозволяє взяти велосипед, так і зробіть (благо, прокатів у місті доста), придбайте у тому ж інфоцентрі Bierdümpfl – картка, яка коштує 6 євро і дозволяє власнику випити по 0,5 пива у 8 броварнях в околицях Бамберга, bargain!
Взагалі, наша подорож на честь дня народження Ра мала Бамберг за основну мету, ми збиралися обійти всі місцеві броварні і прокатитися на величках околицями. Але подумали, а раптом погана погода, що робити в невеликому місці (а печінка у нас одна), і вирішили оселитися у Нюрнберзі, що виявилося правильним рішенням, адже з погодою нам катастрофічно не пощастило.
З Нюрнберга поїздом якихось 40 хвилин (вигідно брати баварський квиток, туди-назад все одно виходить дешевше), і якщо вітер північний то уже на пероні розумієш, куди потрапив: потужний аромат з найвідомішої у світі солодовні-коптильні Веєрмана (http://www.weyermann.de) починає дражнити уяву. І якщо йти туди, куди веде тебе ніс, то запах встигне двічі-тричі змінитися, поки комплекс будівель стане видимим. От чесне слово, солодовня викликає якийсь дитячий захват і трепет водночас, це якийсь гібрид імперії зла, замка дракона з Маріо і рухомого замку Гавла.
Її можна розглядати зусібіч хоч годину поспіль. На превеликий жаль, на екскурсію ми не потрапили, хоча її проводять раз на тиждень (на сайті пишуть, що по середах, а на буклеті, який нам видали в крамниці – по четвергах, тому краще домовлятися заздалегідь).
Фан-шоп, де продають атрибутику, сувеніри і пиво з пілотної броварні при виробництві, працює теж дуже хитромудро – на вивісці англійською написано, що відчинено щодня, а на маленькій табличці німецькою – що лише по буднях, з обідом з 13 до 14, а у п’ятницю до 15 взагалі.
Як на франконські ціни, пиво дороге – 5 євро пляшка (у порівнянні з ціною 60-80 центів), при чому 2,5 – це застава за пляшку, бо вони бугель ні і з гравіюванням. Але навіть з урахуванням цінника, якщо чесно, пиво своїх сподівань не виправдало. Так, як на баварське, то незвичайні стилі, і всіляко схвальне починання, але зірок з неба не хапає. Однак, я все-таки раджу зазирнути туди хоча б одним оком, екскурсія має бути поз навальною, а будівлі вражають уяву.
Звідти, під гиденьким дощем ми почимчикували до першої (найближчої) броварні на той день, якою стала Fässla (з 1649 р., http://www.faessla.de/english/ Obere Königsstraße 19-21).
Те, що годинник показував 11 ранку нікого особливо не тривожило, оскільки пиво у Фаслі наливають з 8:30 щодня, я так розумію, у цьому місті зарано для пива не буває. Майте на увазі, що кухня працює з 11 до 14, і з 18 до 21, а в неділю відпочиває взагалі. На розлив місцевий Gold-Pils і Lagerbier, у пляшках ще кілька сортів. Обидва сорти питкі й легкі, чіткий, без домішок, смак, влітку йдуть, мабуть, як діти в школу. Коли я підійшла до пані-бармена, і спитала, яке пиво наливають, вона подивилася на мене, як на іншопланетянку, потім зрозуміла, що я не місцева і витягла з глибин шухляди меню. Страшенно шкода, що для «Бамбергатора», місцевого подвійного бока було зарано, не дозрів ще. Дуже маленький шинок, два крихітних зали на кілька столиків, і коридор з розписаними стінами (дуже цікава історія цього "коридору", в ноьму пили ті, хто потім чесно казали своїм жінкам удома: "Ні, люба, у шинку я не був", і справді, це ж не в самому шинку:)), де пива можна швиденько «навернути» навстоячки, без їжі. Лише готівка.
Буквально навпроти – оце зручно, га? – перейти через дорогу і ось, ще одна броварня (збігаючи наперед, мій фаворит)Brauerei Spezial (з 1536 р, http://www.brauerei-spezial.de/ Obere Königsstraße 10).
З чотирьох сортів пива (плюс сезонний бок), хазяії три заявляють копченими - лагер, вайс і мерцен. Скуштовані вайс і мерцен доводять, що копчене пиво буває смачним, не перетиснутим у бік копченості, яке не полишає після себе у роті враження, наче жував бекон. Збалансована, приємна копченість, особливо помітна, бо незвична, у вайцені – фруктовість якого пречудово відтінює уявний чорнослив. Дуже. Категорично рекомендую. Остаточно нас підкорила пані, яка єдина у всьому Бамберзі таки вишукала нам паперові етикетки від пляшок (пиво ми пили розливне). Заклад невеликий, більший за попередній, і значно затишніший, з типовими для Баварії довгими столами. Готівка.
Далі вздовж набережної каналу Майн-Дунай ми дочалапали до ще одного скупчення – практично одна навпроти іншої броварні Mahr’s Bräu (з 1670 року, http://www.mahrs.de/en, Wunderburg 10) і Brauerei Keesmann (з 1867р., http://www.braugasthoefe.com/en/brauerei-keesmann, Wunderburg 5)
З Кесманом (працюють пн-пт з 10 до 23, сб – 9-15, неділя вихідний) у нас вийшов феєричний прорахунок. Жовтень-листопад – місяці, коли у Бамберзі (та й усюди, традиційно), відкорковують діжки з зимовими боками. Є навіть спеціальні місця, де це можна відслідковувати (осінні і весняні) http://www.bamberg-guide.de/bamberg/bierundbierkultur/bockbieranstiche.php Зазвичай, це відбувається галасливо і весело, з пафосом і ріками пива. Але ми прийшли вдень, щоб перепитати точний час події, нам сказали, що відкорковувати почнуть о 17й, але якщо ми хочемо скуштувати бок, налити вони можуть і зараз. І от ми, наївні, вирішили прийти ввечері. А ввечері, ще за півгодини до початку події, черга була у людей 200. Тому кесманівського пива ми так і не скуштували.
Дівчина на фото якби питає "Любий, і ми що, всю цю чергу стоятимемо? Завтра ж наливатимуть те саме?", а він їй "Так люба, це ж перший бок цього року!"
У Марсі (наливають щодня з 9 до 23, кухня працює теж щодня з 11:30 до 14 і з 17:30 до 21:30) нам теж не пощастило з боком, він був ще неготовий (а, між іншим, у них знатний, ой знатний весняний бок, цього року отримав золоту зірку на European Beer Star 2013), але тим не менш Pilsner і Ungespundet, які єдині в той момент подавалися на розлив були теж дуже незлими. Ungespundet, що означає «нефільтроване», щільне, насичено солодове і не надто бульбашкове, чудово пішло акомпанементом до ситного обіду. Пілс – хороший, чесний пілс, але пілс (це винятково мої таргани). Нам попалася напрочуд приємна балакуча офіціантка, яка нас і нагодувала, і напоїла, і розважила. Дуже душевне місце, з тим само рустикальним інтер’єром і довгими спільними столами. Є термінал.
Під невгамовний дощ, але вже ситі і зігріті, ми рушили на подальші вивчення пивної культури Бамберга, милуючись ним, сірим, але все одно гарним.
І от, славнозвісний Schlenkerla (http://www.schlenkerla.de Dominikanerstrasse 6, працює з 9:30 до 23, кухня з 11 до 22), шинок броварні Brauerei Heller, практично синонім «копченого пива» за межами Франконії.
Величезна, галаслива, з натовпами туристів, з мінімальною можливістю знайти вільне місце в дощову погоду, але нам пощастило. Взагалі, якщо чесно, Шленкерла справляє враження винятково туристичного, розпареного і heavy-promoted закладу і копченого пива в цілому. Як і повідомляють інтернети, місцеві віддають перевагу копченому пиву Spezial, там ми бачили винятково їх, жодного туриста, бо всі вони – тут. Цілі групи, лінгвістичне розмаїття, галас, валізи, офіціанта не докликатися – незатишно, одним словом. І пиво надто перекопчене. Не погане, ні, але дуже вже копчене, аж надто випирає «димок» забиваючи собою решту смаків. Але оскільки шленкерлу возять по всьому світі (навіть в наших супермаркетах вона є), то завдяки її відомості, цю марку і вважають еталонною для rauchbier. А сортів вони варять пристойно, тут і традиційні Märzen, і Rauchweizen, і три боки – осінній, весняний і особливий різдвяний (Urbock, Fasten і Eiche – копчений на дубі ), пінний Kräusen і Lager, щоправда, більшість з них дуже сезонна, скажімо, на момент нашої подорожі, розливали лише мерцен і бок. Навіть бок тут відкорковують значно раніше за решту, першими, щоб швидше (знову таки в рекламних цілях?), але подивимося правді у вічі, Urbock дуже непоганий, тут копченість не превалює настільки безцеремонно. Прекрасне темне, щільне пиво для вогких, сірих осінніх вечорів, зігріває і наводить на думки про посиденьки біля запаленого каміна. Ще одним помітним плюсом є те, що Brauerei Heller варить пиво на самостійно копченому солоді, а не придбаному у Веєрмана. Але в цілому Шленкерлу краще лишити туристам. Є термінали, але розрахувати по ньому лише за дві зайдли відмовились, взяли готівку.
Недалече від Шленкерли (хоча у Бамберзі все відносно недалеко) у напрочуд мальовничому місці розташувалася найстарша броварня у Бамберзі - Klosterbräu ( 1533р.! http://www.klosterbraeu.de/ Obere Mühlbrücke 1-3, пн.-пт 10:30-23, сб 10-23, нд 10-22, кухня 11-14 і 15-21:45, у неділю до 21) де ми пили найсмачніше пиво подорожі.
Серед Bamberger Gold, Bamberger Braunbier, Bamberger Schwärzla, Bockbier Hell, Maibock Hell, шварцла просто фантастичне чорне пиво, думаю, найкраще з німецьких чорних, нами скуштованих, насичене, щільне, зовсім не водянисте, зі стійкою шапкою, без перегину в солодкавість, просто цяця. Між іншим, тут проводять екскурсії німецькою і англійською (!), але для груп від 6 осіб і за попередньою домовленістю, майте на увазі.
Потім ми повернулися до Кесмана, побачили масштаби катастрофи черги і поїхали додому в Нюрнберг, пити вечірнє пиво там
Немає коментарів:
Дописати коментар