Ферма "Золота коза" - український сир

Сьогодні, мої любителі і поціновувачі сиру, я розповім вам про знайомство з продукцією ферми "Золота коза" (www.zolotakoza.com.ua), але одразу попереджаю, що полювати на нього далеко - по пятницях і суботах на ринку Столичний (http://kyivopt.com), що на Окружній. Звісно, є ще варіант замовити у крамницю на Лівобережній (на сайті ферми є інформація, що коли, куди, і т.д.), але зважайте, що фермерський сир, це така собі лотерея, і кожна головка трохи відмінна від іншої. А з іншого боку, особисте спілкування з продавцем-виробником налаштовує на особливий лад.

Отже, ферма виготовляє молоді і витримані сири з козячого і коров'ячого молока. Іншій козячій фермі, "Fromage d"Elise", вони не конкуренти, оскільки їхні сири абсолютно різних типів. Чим чудовий цей досвід - власниця ферми Тетяна сама продає свій сир і дає скуштувати весь, перед тим, як визначитися і обрати. Для початку цінник, а він дуже простий: всі молоді козячі сири по 140 грн/кг, витримані - 170 грн/кг. Коров'ячі молоді по 80 грн/кг, витримані по 90 грн/кг. Запах є, але не такий потужний, як у бюшів, одразу ясно, що це коза, але смак і запах не викликають відрази навіть у нелюбителів козячих продуктів. Молоді козячі сири дуже схожі на бринзу, але мають трохи відмінну, "пухирчасту" структуру, там купа дірочок, але загальне враження дуже подібне, ще є трохи схожості на халумі - така легка "гумовість", але це більше "Фермерський", інші ж, з різноманітними травами більш зернисті. Дуже тішить, що вони упаковані невеликими порціями (70-100 грамів), кожен з наліпочкою, все дуже цивілізовано. Витримані мають уже інший вигляд і смак, гарну плісняву скоринку, є у великих "брикетах", або голівками по 300-350 грамів, на кожному стоїть партія. Щоб отримати уявлення про сир, треба надрізати головку, скажімо, партія, яку взяли головкою ми, вийшла сиром досить крихким, приємної солоності, трохи кислуватим, а от брикетний шматок більш вершковий, гладкий і однорідний. Тобто, в будь-якому разі треба перевіряти. Коров'ячий сир теж молодий - типу імеретинського з різними травами, різної солоності, нам припав до душі з базиліком. Кантальє подібний до "митих" швейцарських сирів, з яскравою скоринкою, м'якший до середини, вершковий і жирний. Нам пощастило - знайшовся брикет дуже витриманої партії, саме як ми любимо. Ще один - новий сорт, поки що без назви - схожий на ементальський, дуже пористий, але дрібними порами, схожий на губку, цікавий смак.
Одним словом, якщо ви любите сир, раді підтримати вітчизняного виробника і заощадити - вам туди. Тетяна казала, що їхні сири можна купити у деяких Новусах і Мегамаркетах, але там цінник починається з 200 грн/кг. А взагалі я плекаю мрію доїхати до них на екскурсію. На цьому черговий позитивний тест-драйв і звіт про мейд-ан-Юкрейн добігає кінця, сподіваюся, що невдовзі буде ще один.