Не знаю чому (хоча ні, чого, знаю, дякую Фраю), віленські двері це взагалі щось окреме і особливе, там, за кожною з них точно як не василіск, так інший вимір чи світ.
І от скажіть, що місцями не Львів, га?
![vilnius_doors_6](https://lh3.googleusercontent.com/blogger_img_proxy/AEn0k_uYtfa20lFS6CVRaJuR89wy2c5fB6HcxpVE210Bnhi3ewSGaMyTQRvBo7JIONHVYlU9V3gg_-XWDVVFE4EJIg0WGU3w-gW-G4KktjU9VqqAaEb0dtWzIqf8Lyy7oxYoBw=s0-d)
І абсолютно, невимовно прекрасний провулок. І не можу згадати назву, наче гумкою стерли з голови. Щось тут не так. Але це не відміняє того, що навіть коли здається, що попереду тупик - раптово замість нього може чекати вихід на сусідню вулицю, а може, навіть і на цілу площу. У житті теж так.
Немає коментарів:
Дописати коментар