Баварія 2.0. Про Фюссен

Фюссен зустрів нас похмурою погодою і дивовижним хазяїном нашого приватного готелику Mein Lieber Schwan (ви подивіться, подивіться на знімки на сайті). Ми підійшли до дверей і на поштовій скринці знайшли записку, яку я залишила собі на згадку. «Шановна пані така-то, перепрошую, що не зміг Вас зустріти, мав відбути на концерт. Ось Ваш ключ, сподіваюся, номер припаде Вам до смаку». І ключ.
Від усього готелику і апартаментів. Підібравши щелепи з порогу, ми рушили нагору, щоби знайти наймиліший і найзатишніший трикімнатний двоповерховий номер з балконом у світі. Кухня обладнана так, що можна лишатися там жити, навіть вінчики для збивання яєць там були, не кажучи вже про чайник, кавоварку, мікрохвильову, плиту, холодильник, посудомийку і повний набір посуду. Хотілося повискувати від щастя. І все це щастя за 82 євро на добу на чотирьох (як з’ясувалося згодом, на 5х, за 5го гостя наш хазяїн навіть не взяв грошей) з інтернетом, місцем для авта і прибиранням. Ми лишили речі і пішли вечеряти у єдиний бар, що працював так пізно (вже пристойно по одинадцятій) і був just around the corner від нашої домівки, а жили ми мало не в самому центрі, куштувати баварських наїдків і пива. Всім лишилися задоволені і полягали спати.

 Вранці перед мої очі став найпрекрасніший вид з вікна, ever бачений мною. Кудлаті білі хмари повзли по червоних черепичних дахах, зашпортувалися за них і ліниво рушали далі. Фюссен знаходиться на висоті 808 м. над рівнем моря (для порівняння — Київ — 179 м.), що цілком дозволяє його мешканцям милуватися такою картиною негожих днин. Але, Боже, як гарно це було! Навіть дощ, який насувався, не міг зіпсувати нашого піднесеного настрою, особливо після сніданку із завбачливо привезених з України харчів (дякувати хазяїну, який попередив про зачинені крамниці, бо були б голодні і злі).
Потім ми пішли гуляти містом. Отакі там краєвиди. Вулички

Міська аптека 

 На жаль, ми не потрапили у жоден міський музей, хоча принаймні 2 з них точно варті відвідин – музей скрипок і музей у абатстві Св.Манґа, бо ми гуляли у неділю, коли все зачинено. Але навіть під час звичайнісіньких прогулянок вулицями міста не полишає відчуття перебування у казці, якійсь середньовічній казці про принцес, лицарів і драконів. У містечку є свій замок, у якому розташовано галерею, а у дворі проходять виставки, у тому числі сучасного мистецтва. Міський музей (абатство Св.Манґа)

Замок

Отакий от вокзал - на дві колії З корисного: є інфо-центр для туристів, де дають купу паперових путівників-довідників, радять, розказують про події, екскурсії, тощо. Якщо зупинятися у хазяїв, які входять до якоїсь там спілки, то заповнивши анкету гостя можна отримати талон, який дає знижку чи робить безкоштовними всілякі туристичні атракції. ПС. світлини з синім небом - останній день, година перед виїздом, аж ні разу не сумнівалися, що погода покращиться, коли ми збиратимемось домів.